Блукаючи, наче броунівські частинки, околицями нашого університету ми випадково для себе зробили цікаве відкриття. Йшли до нього три довгих університетських роки; щодня неуважно проходили повз, запізнюючись на пари. Як же нам, недалекоглядним слідопитам, тільки зараз вдалося побачити у звичному повсякденному явищі – знахідку?

...
Читати далі... .

Тут не  буде ані пишних словесних зворотів, ані гарних літературних прийомів. Я зрозуміла, що так буває тільки в книгах. А життя – інше. Зовсім інше.

Літо. Спека за 30˚. На щастя, трамвайчик майже порожній. Сіла із затіненого боку. Їду до друзів – що може бути краще? Музика у навушниках на повну гучність, і, як кажуть, «життя чудове». Через кілька зупинок в майже п ...
Читати далі... .

Він просто пішов. Зачинив двері, лишаючи позаду тих, кого вважав сенсом свого життя. Просто пішов. Закрив долонею жовте сонце, залишаючи у холодній кімнаті те, що довгими роками так трепетно обороняв від усього поганого. Він пішов. І дорогу йому не встелили вишитими рушниками, її омили солоні сльози тих, хто понад усе кохав його.

– Тату, татусеньку, мама каже, ти не поверн ...
Читати далі... .

чи програна битва життя зі смертю?

...
Читати далі... .

Згадуючи цю історію, розумію, що люди несправедливо ставлять один на одного штампи.

...Хвіртка скрипіла від легкого вітру. Була глибока осінь. Я грався з однолітками на вулиці. Мама веліла закутатися у теплий сірий шарф, щоб не застудитися. Знехотя покрутив носом і продовжив відшліфовувати свою гру у футбо ...
Читати далі... .