Приготування їжі з давніх-давен вважається жіночою справою. Однак в сучасному житті уявити чоловіка на кухні зовсім просто, і не тільки уявити – побачити. Тому, мабуть, вислів «Чоловік на кухні, що жінка на кораблі» – сьогодні вважається банальним і неправдивим. Яскравим прикладом є викладач кафедри філософії, суспільно-політичних дисциплін та етнології, доцент Павло Лаврентійович Куліш.

– Готувати доводиться частенько: просто коли є бажання, і коли дружина зайнята іншими справами. У день 8-го Березня на кухні, як правило, тільки мій син та я. Ми любимо потішити нашу маму, – хвалиться Павло Лаврентійович. – Головний принцип на кухні – не готувати ...
Читати далі... .

Надворі сутеніє. Одягаю куртку, кидаю на плече сумку, і, незважаючи на холодну погоду та пригнічений стан, стрімко прямую на трамвайну зупинку. Справи. Ключі тривожно падають із рук, ґудзики на куртці не всі застебнула, світло, здається, не вимкнула, рукавички забула... Поспішаю, одним словом. Дорогою від кімнати до вахтера ніхто знайомий не потрапляє на очі. От і добре, бо ще злякаю когось грізним поглядом. Настрій поганий. Тому побажання «Доброго вечора» поважній тітоньці з вахти вилетіло сухе і скупе.

Переступаю поріг і зі скрипом відкриваю гуртожитські двері. Ковток прохолодного повітря настрою не додав. А ще ці закохані парочки зі своїми зате ...
Читати далі... .

6 годин на тиждень, або ж 120 годин на місяць. Стільки часу проводжу в трамваї (приблизний час поїздки від мого будинку до університету). Із кожним днем кондуктори стають все ріднішими. А щоранку – все ближчими. «Шпроти» мене зрозуміють. Таким чином проходить моє життя у «бляшанці».

Їду в 333-ому за маршрутом «Електромережа – Залізничний вокзал». Сиджу самотньо на місці для соціофобів. Дивлюся у вікно. О цій порі вже не надто пасажирно. Годину пік, а разом з нею і першу пару, проспала.

Хтось кому ...
Читати далі... .

А пам’ятаєте, як ми раніше чекали Нового року? Ніколи не забудеться той момент, коли випав перший сніг і ми, не звертаючи уваги на зауваження вчителя, зачаровано споглядали у вікно, а потім усією юрбою понеслися на двір. А що тепер?

Перший сніг – значить скоро сесія… У щоденних турботах ми втрачаємо дитячу віру в чудо. Та й світ став іншим, різдвяний запах проміняли на штучні фабричні ялинки, американські іграшки замінили старого радянського Діда Мороза (зізнайтесь, адже в кожного був такий)… Все рідше і рідше отримуємо несподівані подарунки, бо ми ж – ділові люди, все сплановано, навіть сюрпризи. Не дивно, що і новорічного настрою в нас зовсім н ...
Читати далі... .

Десь далеко, мабуть, у сусідньому селі, ген-ген чувся собачий гавкіт. Чи то місяць був таким яскравим, чи то дві сусідки знову щось не поділили. Чутно гомінкі дзвіночки дівочих голосочків та тверді, мов столітні дуби, парубоцькі баси.

Неділя… Тихий липневий вечір. Натруджені батьки посідали під старою вишнею й згадують колишні благодатні роки; дітлахи, настовбурчивши вуха, слухають старечі небилиці, а молоді гуляють. Дівчата чепуряться, заплітають у пишне, мов пшеничне колосся, золоте волосся червоні й голубі стрічки. А парубки, тим часом, чекаючи своїх любих десь на леваді чи під вербою біля тихого й глибокого, наче далечінь, ставу, збирають квіт ...
Читати далі... .