Інтернет-часопис
| ОСТАННІ НОВИНИ |
| ОСТАННІ НОВИНИ |
| Головна » Статті » Різне |
| У категорії матеріалів: 32 Показано матеріалів: 11-20 |
Сторінки: « 1 2 3 4 » |
|
А жовтень вже своїми ручками холодними Торкається плечей і рук, і губ. Всі стомлені, засліплені тривогами, Лиш вітер лист гортає. Книголюб...
У павутинні сірому застрягли посмішки, Димляться розчаровані думки, А Час знайшов собі новеньку подружку І ввечері читає їй казки.
Її ім’я — це Вічність, не по-іншому, Вона без жалю спогади краде Й ховає їх у себе десь у припічку, А дістає, коли вже Час прийде.
Веде нас жовтень у задуми й рішення, Кидає нас самих у листопад. І відчуваєм, як це — бути грішними, І розуміємо — нема шляху назад.
Ніка ХОЛОДНА ... Читати далі » |
|
В ІФЖ відбулася презентація книги Віктора Косаківського «Легенди з-над сивого Бужка». Робота над книгою тривала майже 5 років. Співавторами стали: А.Гудзевич, З.Гудченко, С.Гусєв, М.Заєць, В.Косаківський, А.Костюк, Ю.Ленди, М.Пилипак, Т.Пірус, Ю.Подолян, Л.Поломар, В.Сторочнук. Праця є першою в Україні за своєю масштабністю. Книга видана за сприяння та ініціативи В’ячеслава Шляхового, як вшанування пам’яті своїх батьків, які проживали на Хмельниччині. ... Читати далі » |
|
Уперше у Вінниці 14
жовтня в Будинку офіцерів відбувся концерт грузинської джазової співачки Ніно
Катамадзе. Ще з початку вечора у повітрі панувало тривожне піднесення.
Хоча позначка на термометрі наближалась до нуля, з виходом співачки стало
тепліше. З першою ж композицією Ніно розпочала запалювати публіку своїми
емоціями, які лились рікою. Кожн  а нотка в музиці, рухи тіла, міміка та голос
відображали настрій пісні, і здавалось, що Катамадзе і є сама пісня. Руки її
були, наче палички у диригента, що
контролюють і задають ритм музики. Співала вона виключно душею, кожен її подих
відповідав диханню зали. «Я співатиму доти, доки дихаєте ви», – сказала Ніно. ... Читати далі » |
|
Новинки у бібліотеці 1. Intel. Навчання для майбутнього [Электр.ресурс]: [посібник]/ авт. кол. оригінального вид.: Д. Кендау, Д. Доерті, Д. Йост, авт. кол. адаптації до укр. вид.: Н. В. Морзе, Н. П. Дементієвська. — 2006 2. Ануфриева Н. М. Социальная психология: курс лекций/ Н. М. Ануфриева, Т. Н. Зелинская, Н. Е. Зелинский. — 1995 3. Бацевич, Флорій Сергійович. Філософія мови. Історія лінгвофілософських учень: підручник/ Ф. С. Бацевич. — 2008 4. Бібліографічний покажчик наукових праць (1994-1998 рр.)/ ред. кол.: І. А. Зязюн, Н. Г. Ничкало. – 1998 5. Білоус П. В. Українська література ХІ-ХYІІІ ст.: навч. посіб. для самостійної 6. Гальчак, Сергій Дмитрович. Визволення Вінниччини від нацистських загарбників (20 грудня 1943 р. — 28 березня 1944 р)/ С. Д. Гальчак. — 2005 7. Гальчак, Сергій Дмитрович. Земля над Россю: краєзнавчі нариси/ С. Д. Гальчак. — 1995 8. Горошкіна О. М. Сучасний урок української мови: від планування до проведення/ О. М. Горошкіна, Л. О. Попова. — 2010 ... Читати далі » |
|
Краса... Яка вона: чорний
демон чи білий янгол? Краса вбиває чи рятує? Варіантів відповідей на ці вічні
питання стільки ж, скільки людей на планеті. Для когось краса – це божественна
зовнішність, а хтось бачить її суть лише у внутрішньому єстві.
|
|
Забудь на мить, як світяться чужі очі. Посміхнись і пропусти
поперед себе чорняву граціозну кішку – майбутню ніжну матір, якій набридло
слухати від перехожих лайку і танцювати, ухиляючись від погроз і каміння.
Сіра маса чи епатажна індивідуальність? Що переважає у корзині твоїх спогадів, коли ти згадуєш на мить, як світяться чужі очі? Хто такі перехожі, і в якому контексті сплітаються вони з літописом життів? Хіба вони настільки випадкові, як каже свідомість? ... Читати далі » |
|
Знаєте, останнім часом
читаю багацько літератури про різну українську (і не дуже українську) нечисть.
Відьми, упирі, вовкулаки і домовики – вже якось «не те». Але, буквально
нещодавно, перечитуючи одну дуже цікаву книженцію (за умов неможливості реклами
не буду озвучувати її назви), натрапила на досить е  кстраординарних істот, про
яких раніше не чула. Отже, сьогодні я спробую вам розповісти про сукуб – жінок, які
так чи інакше вміли знущатись над чоловіками.
Хлопців, які мають слабкі нерви, я просила б не починати читати цієї статті, бо за наслідки відповідати не збираюся. Адже сукуби дуже схожі на простих дівчат, яких у нашому інституті, погодьтеся, не так уже й мало. Тому з метою забезпечення спокою і так малого проценту чоловічої статі, прошу їх перегорнути цю сторінку. А для усіх інших – почнемо. ... Читати далі » |
|
Маленьке зжовкле тільце нещасного мертвого листочка безшумно
прокружляло в повітрі і за хвильку приєдналось до таких же бездиханних тіл. Для
нього життя скінчилося. Ось так приходить осінь – хитра, мов лисиця, тітонька
із очима кольору диму і подихом кольору зими. Кажуть, вона ходить із пензликом,
фарбує все довкола золото-червоним, видаючи себе за р  одичку літа. І здається, ніби
ніколи не буде зими, ніби літо ніколи не закінчувалося… І поки ви тішитеся отим
намальованим теплом, вона потроху обкрадає дні, скорочуючи їх щоразу на кілька
хвилин. Лагідні пальчики сонечка все коротшають, кучугури листя все більшають,
ціни на «живі» вітаміни все дорожчають, а контролери у трамваях все злішають…
Прогулюючись алеями парку, з обережністю кішки оминаю листяні нагромадження – раптом там заховано «скарб», що його ... Читати далі » |
|
Вітер безжально зривав благенькі платтячка з довгоногих осик. Вони ж
тріпотіли руками-листочками і безсило відбивалися. Та куди їм?.. Він ґвалтував
їх і від цього отримував задоволення та солодко-терпку насолоду від їхнього
стогону та крику. Вони уже не ридали, не плакали (не мали сили), лише  тихенько
хникали під пронизуючим дощем і без тями кричали нестерпним криком. А він, у
свою чергу, давав болючі ляпаси крижаними краплинами. Ніхто не міг зрозуміти,
чому осики стали обраними жертвами жорстокої банди під керівництвом Осені.
Можливо, їхня поведінка видалася надміру спокусливою? Ніхто навіть не намагався
їх захищати, так само як ніхто не хотів і не міг зупинити шалених волоцюг. А
вони й далі нещадно руйнували усе живе на своєму шляху.... Читати далі » |
|
Сонячна заграва розбавила
думки п’янким дурманом запаху полину з рідного краю. Серце стислося, наче в
жорнах, потік червоний сік з гіркавим гранатовим смаком. Згустки думок падають
у прірву. Я зникаю, лечу… Ніякого дива, ніякої потойбічної сили, просто туга.
Часом, здається, що починають рости крила, та потім розумію, що вони ростуть
лише в мрійників. Я – мрійниця? Не знаю. Напевне, ні, бо доторкаюся до спини і
розумію, що крил немає, та я піднімаюсь у небо. Хто ж тоді я?
|
| Рубрикація | |||||||||||||
|
|
Символом вічної краси є наречена. У білоій сукні та ніжній фаті, що
обережно спадає і змійкою в’ється тендітними плечима красуні. Погляд її
щасливий і водночас печальний: молода прощається зі своєю безтурботною
молодістю, та ступає 
Увійди у світ перехожих, які квапливо з’їдають хвилини твого життя,
з’являючись і зникаючи; згадай, якими почуттями світилися дзеркала їх душ ще
вчора...
Ніколи ніщо мене так не кликало до себе, як небо: можу годинами
дивитися на небесну плоть і забувати про реальність, переміщуватися до іншого
світу – для когось чужого та мого. Наче там народилася і за ним тужу. Небо… Ви
колись чули, про що воно мовчить? Прислухайтеся до його мовчазного шепоту, вловіть
ванільно-димовий смак його подиху. Люблю небо завжди. Кожен день. Небесна
глибина жодного дня не буває однаковою. Щодня воно розповідає інші історії і
по-іншому посміхається, та це є той генератор енергії, яку можна отримати з
Всесвіту. Ви бачили молоде 