Ні для кого не секрет, що викладачі, на заняттях яких студенти «хіхікаються», відчувають себе глядачами програми «Необъяснимо, но факт». Адже зрозуміти істинну причину аж занадто веселої поведінки просто неможливо. Тому ми вирішили трохи прояснити ситуацію і з’ясувати, чому ж все-таки студентам (колишнім і теперішнім) нашого університету бувало смішно на парах.

Наталя Хомчак (ІМФіТО, 1 курс):

– На фізматі нам живеться весело! Особливо, коли однокурсник підскакує з місця і починає всім доводити, що приклад розв'язаний неправильно, або на лекціях заперечує викладачу в неправдивості його суджень (правда про себе) і що матеріал неправельний. Таке може повторюватися по кілька разів, від чого всі «регочуть». А взагалі, ми щодня вмудряємося знаходити причини для веселощів.

Віталій Гандзюк (доцент кафедри журналістики):

– На зорі студентської юності, в 90-х роках, у нашому університеті було досить таки холодно в зимову пору. Заняття усі відвідували у верхньому одязі. Одного дня, на першій парі, по черзі виконували практичне завдання біля дошки. Настала черга моєї однокурсниці. Аби мати естетичний вигляд та почуватися зручно з крейдою в руках, вона вирішила зняти шубу. Нічого дивного в цьому не було б, якби не вийшла вона… майже голою, тільки в колготах та блузі. Як виявилося, однокурсниця так зранку поспіхом збиралася до університету, що забула одягнути спідницю. Накинула шубу на плечі – і гайда на пари. Сміялися всі – за животи трималися! Добре, що в групі був лишень один хлопець (це – я), тож сорому в дівчини було менше.

Вікторія Вербовецька (ІФЖ, 1 курс):

– Ще з першого дня навчання в університеті зрозуміла: з моїми одногрупниками нудьгувати не доведеться. Любимо посміятися всі. Щодня виникали майже «ні з чого» жарти, від яких ряди ходили покотом від сміху. І саме на парах, чомусь, це бажання проявляється особливо виразно. Одразу згадалось заняття, на якому одногрупниця на прохання викладача «Починай!» сказала, що їй головне правильно закінчити. А фантазія у нас бурхлива…

Наталя Паляща (випускниця):

– Пройшло вже достатньо часу з того моменту, коли залишила стіни рідного університету, але й досі все пам’ятаю. Ми завжди знаходили багато способів «розрядити обстановку». Сміялись над усім новим. Часто одногрупник приносив на пари якісь цікаві роздруківки з жартами та приколами, і коли йому здавалося, що всім стає нудно, він тяжко зітхав і починав діставати з портфеля «щось дуже смішне». Всією аудиторією вже проносилося багатообіцяюче хіхікання, бо стриматися від спокуси посміятися саме під час занять ніхто не міг.

Марина Стасюк (ІФЖ, 1 курс):

– «Смішки» на парах виникають від нестримного бажання знайти ще один привід для веселощів, радості й розваг. Тим паче, якщо всі у твоїй групі «дуже творчі», і в такій атмосфері навіть звичайнісінькі слова набувають найнеочікуванішого значення. Наприклад, звичайний рух сусідки по парті може викликати шквал емоцій та різних порівнянь, хтось неправильно поставив питання чи прикольно на нього відповів, або «кумедно» викрутився від відповіді викладачеві. Було багато веселих моментів і це тільки наш перший рік навчання!

Оксана Батюк (ІППМ, 3 курс):

– Інколи складається враження, що на парах лише те й робимо, що сміємося, бо особисто мені ніколи не буває нудно навіть на найсерйозніших заняттях. Одразу згадуються всі смішні історії, пригоди, які слугували розвагами під час двогодинних лекцій. Для прикладу, смішно було, коли ми з одногрупницею довели викладача до злості тим, що, сидячи на останній парті, дозволяли собі «досліджувати» волосся одна одної, а потім за допомогою «чарівної ручки» розчісували його. У результаті отримали кілька зауважень та «погрози» бути «вигнанцями» на наступних парах.

Сміх на парах – це адреналін у крові і спосіб зробити заняття веселим. Життя – то позитив. Ми повинні його розмальовувати яскравими барвами, а студенти роблять це через сміх. То ж смійтеся на здоров’я! Тільки вміру!

Ірина ПАЛАМАРЧУК