Лютий… Закінчується холодна зима і наступає мрійлива весна. Це пора бажань, надій, мрій про краще майбутнє, пора пробудження… Ти прокидаєшся вранці, дякуючи Богові за новий день, потім пакуєш речі, приводиш себе до ладу, одягаєш «маску щастя» і йдеш на навчання. Прийшовши до університету, посміхаєшся усім і робиш вигляд, що щаслива, тому що по-іншому все одно Тебе не зрозуміють. Видаєш себе за «сталеву леді», але в душі – маленька дівчинка, яка так чекає на нього…

І ось з’являється Він, той, на кого Ти так чекала… З’являється раптово, неначе сонячний промінчик після шаленої грози, наче перший пролісок з-під ковдри снігу, наче зелена травинка з-поміж опалого жовтого листя.

Він приходить у твоє життя незвичайним способом: студент того ж інституту, тільки старший на кілька років, ви побачилися на одній з пар – так склалася доля. Ваша перша зустріч не увінчується успіхом. Він вважає тебе самовпевненою «міською штучкою», а ти його – нахабним старшокурсником, який своєю відповіддю охоче обламує тебе. Тоді ви обоє навіть не уявляли, як незабаром зміниться ваше життя…

Проходить деякий час, Ти зустрічаєш Його в коридорі (навіть вітається). Долучаючи в друзі у віртуальному світі, цим самим впускаєш Його в реальне життя. Починаєте спілкуватися. Він стає для Тебе другом, невдовзі найкращим другом, а згодом – просто найкращим! Незабаром усвідомлюєш, що Він потрібен тобі як повітря, як життя! Та й Він ніби не байдужий до тебе. Ти робиш крок на зустріч Йому і долі, Він приймає Тебе у своє життя…

Ти неймовірно щаслива, знову ожила. Тепер не існує Тебе і Його, тепер Ви стали одним цілим. Із цього часу перестаєш носитися коридором як маятник, аби зловити Його погляд, тепер Він шукає тебе у натовпі. Ти дякуєш Богові, бо Він – подарунок долі. Для Тебе незабутніми стають вірші, які Ви написали удвох, ще тоді, коли були просто друзями. Тепер у Вас своє життєве кредо: «Є речі важливіші за бари і клуби: це почуття, посмішки і улюблені губи».

Тепер Ти впевнена, що Він потрібен тобі на все життя. А як доказ цього, через декілька років подаруєш йому донечку з Його очима, п’янкими губами,  чарівною посмішкою. І більше не потрібно «маски щастя», тепер Він і є твоє ЩАСТЯ…

ПЕРШОКУРСНИЦЯ ІІЕП