На старт. Увага. Рушай! Все почалося з надважких, на перший погляд, і виснажливих лекцій про будову транспортного засобу. Та минає всього декілька теоретичних занять (як згодом виявилося – досить важливих), і ти приступаєш до найцікавішого – практики. Настає один із найвідповідальніших днів у житті, коли знайомишся з навчальним автомобілем і людиною, котра наступні два місяці буде визначати твоїх, щонайменше, двадцять маршрутів.

Зуміти якнайшвидше відчути автомобіль, вивчити правила дорожнього руху та дотримуватися їх – запорука успіху майбутнього водія. Неабиякою проблемою може стати хвилювання, яке з’являється в найбільш незручний момент: на перехресті при інтенсивному русі, на естакаді, якщо машина «не хоче» їхати доверху чи практичному іспиті, коли помилятися зовсім не варто. Як би банально не звучало, проте тут головне – повірити в свої сили і, звичайно, не поспішати. Спочатку переконатися в безпечності маневру, а потім здійснити його.

Ні в якому разі не варто ігнорувати теоретичних занять в автошколі. Мовляв, книжку можна прочитати самотужки. Це так, але корисно обговорити кожне проблемне питання з викладачем, який має багаторічний досвід. Як не дивно, але навіть жіноча інтуїція не завжди допомагає під час прийняття рішення на дорозі. Крім того, чимало годин, проведених із новими одногрупниками, обов’язково ознаменуються цікавими знайомствами й дружніми стосунками.

Для отримання посвідчення водія відповідної категорії після навчання потрібно пройти етапи контролю – екзамен у школі, де тебе благословлять (або не благословлять) на іспит в ДАІ. Спочатку необхідно скласти 20 комп’ютерних тестів, маючи можливість зробити не більше двох помилок. Згодом потрібно провести майстер-клас водіння автомобілем представнику Державтоінспекції. Якщо все минає успішно, ти стаєш щасливим володарем права керувати механічним транспортним засобом. Щоправда, при русі не більше ніж 70 км/год… . Та навіть завзятим прихильникам швидкості варто дотримуватися такої вимоги до набуття двохрічного досвіду керування машиною.

Насправді, шлях до отримання посвідчення водія нелегкий, але водночас веселий і пізнавальний. Кожен етап має свої унікальні принади. Від запитань учнів типу «Яку передачу вмикати, щоб повернути ліворуч?» до відповідей інструктора «Нарешті переходимо з категорії наїзників у початкові водії!». Навчатися чомусь новому завжди приємно й цікаво. Так, якщо з’являється хоч небагато вільного часу, маєте активну професію, паспортні дані вказують на повноліття, є жага до подорожей та пригод, а також бажання відчути себе якоюсь мірою вільним і незалежним, можна діагностувати необхідність навчання в автомобільній школі.

Кожне літо пролітає швидше попереднього. Особливо, коли ти студент. У моєму випадку так сталося й цьогоріч. Нещодавно жалілися на затяжну пекельну спеку, а вже ось на порозі осені. Та тепер з упевненістю можу стверджувати, що саме цей літній період виявився найпродуктивнішим. Було трохи важко й інколи страшно, але це ніщо в порівнянні з отриманими навичками, адреналіном та навіть екскурсіями невідомими раніше дорогами, здавалося б, такого знайомого рідного міста.

P.S. Особлива вдячність Вінницькій автошколі ТСОУ, зокрема наставникам Сергію Щасливому та Олександру Маринчуку.

Ірина БОГАЧУК