«Талановита людина – талановита в усьому!» – сама у цьому переконуюся, зустрічаючи на своєму шляху все нових і неповторних особистостей. Майя Ільніцька, студентка 4 курсу Інституту педагогіки, психології і мистецтв – не виняток!

Народилася і проживає дівчина у Вінниці. Тут, Вишенськими вулицями пробіглося її нелегке дитинство, адже виховувала Майєчку лише мама, яка, тим не менш, змогла дати своїй дитині гарну освіту, виховати у кращих родинних традиціях, наповнивши її душу мудрістю, мораллю та стійкістю. Коли малечі виповнилося всього 5 років, ненька віддала доню до художньої школи для дітей та юнацтва «Барвінок», бо ще тоді запримітила у дівчинці неабияку непосидючість, жагу до навчання й пізнання нового.

– З «Барвінку» вийшов увесь мій талант, – розповідає Майя, – там навчилася вишивати, танцювати й співати. Займаюся цим й досі, лишень не співаю: коли у юності почав ламатися голос, було дуже важко ним опановувати.

У школі не була відмінницею, але завжди активно брала участь у житті школи, була неформальним лідером. Коли виросте, мріяла стати юристом, та, вочевидь, не судилося, бо на юридичний вступати було дуже складно й дорого. І коли постало питання, де ж здобувати вищу освіту, – звернулася до своєї вірної подруги та наставниці – до мами.

– Пам’ятаю, як не могла визначитися, куди ж подавати  документи та на яку спеціальність. На превеликий жаль розуміла, що юридична освіта мені «не світить». Тоді ми з матусею вирішили тягнути жереб. Підкинули монетку і загадали: якщо випаде «орел» – політехнічний університет, «решка» – педагогічний. Так і вступила до Вінницького педагогічного університету.

Одним із захоплень Майї Ільніцької стало написання сценаріїв до дитячих казок, яким захопилася на 1 курсі. За вдалий сценарій до казки «Червона шапочка» на «Святі казки», що проходить щорічно в ІППМ, отримала І місце.

– Після перемоги на «Святі казки», ми розпочали займатися постановками серйозно: дівчата писали пісні, ставили танцювальні композиції, ми придумували «головні думки». Я була креативним «мозком» групи. Звичайно, працюю не сама, допомагають мої колеги, друзі, рідні й близькі. У нас вся група така творча, дуже дружня. У ній поєднані соціальні педагоги та студенти з колишнього музично-педагогічного факультету, разом – це гарна продуктивна співпраця.

На першому курсі Майю обрали представником від групи у раду студентського самоврядування, а на другому – стала головою студради інституту. І ось уже більше року разом з іншими студентами працює в дружньому колективі.

– Разом із студрадою вже реалізували чимало планів і ще над багатьма працюємо. Прикладом нашої спільної праці є організація 100-річчя університету, «Студентська осінь», «Стопудово» Новий рік».

Своєю активністю дівчина завдячує усім тим людям, які оточують її, підтримують та надихають. Та найбільше – матусі.

– Є у мене найрідніша людина, завдяки якій я така, як є. Ненька завжди важко працювала і я для неї була найціннішим скарбом у світі, адже виховувала мене сама, без батька. Мама мене завжди тримала під контролем, «в кулаці!» Часто сварилася, але завжди у скрутну хвилину була, є і буде єдиною людиною, до якої звертаюся за допомогою. Бувало, прийду до неї зі словами: «Мамо, все… більше не можу…». Вона мене висварить, приголубить і наче сили якісь з’являються рухатися далі, завжди – вперед!

Полюбляє Майя малювати. Віджартовується, розповідаючи, що раніше зовсім не вміла, а тепер створює справжні шедеври та ще й гуашевими фарбами на склі. Теж саме сталося і з кулінарією: в один момент просто захотілося навчитися чомусь новому, що раніше було нецікавим.

Не останнє місце у житті дівчини займають подорожі. Подорожувала Україною, бувала в Білорусі, Китаї, Югославії, Польщі. Мріє відвідати Париж, Лондон та Рим. Вважає, що коли людина до чогось прагне, вона має всі шанси на перемогу.

Окрім творчості, дівчина займається науковою роботою. Брала участь у різних олімпіадах, конференціях. Дуже подобається тема арт-терапії.

В майбутньому мріє відкрити художню школу для дітей, щоб ті могли розвиватися у всіх відомих творчих напрямках. Бо кожна дитина – скриня талантів, які ще у ранньому віці потрібно виявляти та розвивати. «Я вкладатиму в діток усе: любов, ніжність, усі свої уміння та знання! – ділиться студентка. – Знаю, що це важко. Та мрія має бути мрією, бо вони – здійснюються! Особисто в цьому частенько переконувалася…»

Найголовнішим у житті Майя Ільніцька вважає підтримку близьких людей, бо якщо її немає, то немає бажання жити, немає заради кого. У такому випадку не розвинеться талант, не буде нічого…

Наталі ВОЗБРАНЮК