6 годин на тиждень, або ж 120 годин на місяць. Стільки часу проводжу в трамваї (приблизний час поїздки від мого будинку до університету). Із кожним днем кондуктори стають все ріднішими. А щоранку – все ближчими. «Шпроти» мене зрозуміють. Таким чином проходить моє життя у «бляшанці».

Їду в 333-ому за маршрутом «Електромережа – Залізничний вокзал». Сиджу самотньо на місці для соціофобів. Дивлюся у вікно. О цій порі вже не надто пасажирно. Годину пік, а разом з нею і першу пару, проспала.

Хтось комусь телефонує. Хтось комусь потрібен… Про людину загалом багато чого розповість рингтон її мобільного. Останнім часом трамвайним хітом №1 є пісня «Love You Like A Love Song» Seleny Gomez. Свята попса! Я не поціновую таких пісень. Серед усього масиву жанрів вони вирізняються своєю примітивністю. Звісно, не в образу їх «любітєлям».

Відспівала вже давно Selenа Gomez у 333-ому. І тут раптом десь позаду чується: «Не спи, моя рідна земля! Прокинься, моя Україно! Відкрий свої очі у світлі далеких зірок…». Слухавку підняли на першому ж куплеті. Закадровий голос чоловіка. У моїй підсвідомості змалювався образ приємного мужчини в сірому пальто. Я так і не наважилась розвернутися. І нехай. Пісня гурту «Мандри» «Не спи, моя Рідна Земля» увесь день не виходила з моєї голови, як і загадковий пасажир у сірому пальто. Його рингтон про все сказав. Ви, мабуть, зрозуміли?

Наталя ФЕДОРИШИНА