Останнім часом у мережі Інтернет та ЗМІ з’явилося чимало інформації про гру у смерть. Підліткова «забавка», яка має різні назви: «Синій кит», «Тихий дім», «Море китів» або «Розбуди мене о 4:20». Явище, що руйнує життя підліткам та їхнім батькам.

Перші згадки про смертельну гру зафіксували два роки тому в Росії. Це стало темою висвітлення навіть найпопулярніших журналів і газет, котрі вели власні розслідування.

Тоді за грати потрапив один із творців груп смерті – Філіп Ліс. Він підштовхував неповнолітніх до самогубства у закритих спільнотах, де учасники протягом 50 днів мали виконувати екстремальні завдання. Якщо хтось відмовлявся продовжувати, його шантажували. Наприклад, погрожували вбити рідних.

Умови «гри» полягають у тому, що учасник спілкується з адміністратором групи. Останній дізнається про проблеми того, хто хоче покінчити життя самогубством. Беруть особисті дані (контактний телефон, електронну адресу). Якщо відмовишся розповідати – не перейдеш на наступний «етап».

Починають піднімати суїцидальні теми, просять надсилати відверті світлини. В обмін відправляють фото, відео чи аудіо з сумним змістом, щоб вплинути на психіку. Згодом не дозволяють засинати впродовж 50 днів. Тільки уявіть, у якому стані буде людина після такого випробування.

На останньому рівні дають можливість відпочити, але з налаштуванням будильника на двадцять по четвертій ранку. Коли гравець прокидається, мусить увімкнути Skype і почути там щось на кшталт: «Це все сон, стрибай і прокинешся». Учасник під дією так званого гіпнозу може кинутися з даху багатоповерхівки. Так адміністратори отримують бажане: продають відео, де діти позбавляють себе життя.

Нещодавно в мережі з’явилися нові запити. Тепер вигадали квест «Біжи або помри». Тинейджер має перебігти дорогу перед автомобілем, який рухається.

Виникає чимало питань щодо жахливої «забавки». Головна загадка: чому ж школярі виконують все, що наказують їм робити адміністратори груп смерті? Як виявилося, відповідей чимало. Багато хлопців і дівчат підліткового віку вже знають, що таке «дорослі проблеми». Непорозуміння, невизначеність, нерозділене кохання, яке здається єдиним. Все це може підкосити й дорослого. Тому в підлітка, пригніченого таким, з’являються думки про самогубство. А «ввічливі» адміністратори смертельних груп вже напоготові з альбомами сумної монотонної музики, уявною підтримкою й великою кількістю картинок з сумними пейзажами та пишномовними фразами про безвихідь.

Пам’ятаймо, що найтемніша година ночі завжди перед настанням світанку. Немає безвихідних ситуацій. Цінуйте своє життя, будьте обережними.

Ірина КАЛЬЧЕНКО