В інституті філології й журналістики відбулася зустріч з волонтеркою Юлією Вотчер, яка свого часу закінчила Вінницький педуніверситет. Юлія Луківна є однією із засновників громадської організації «Народна перемога» і проекту «Мольфар». Саме вона щодня збирає кілограми гуманітарної допомоги, кошти для якісного обладнання, без якого ніяк не обійтися на передовій.

Стримана жінка з сивим волоссям, щирою посмішкою та лагідними сірими очима. Завжди в камуфляжі, бо вважає його не просто формою, а станом душі.

Рішення служити українському народу прийшло спонтанно. Цьому сприяли жахливі картини Майдану 2014 р. Жінка знає, скільки потрібно сил, мужності, щоб на іншому кінці слухавки, де мати очікує почути голос сина, сказати про те, що він загинув смертю героя, захищаючи рідну країну. Після проведеного на Майдані важкого місяця, поїхала додому, захворівши на запалення легень. Проте вже за п’ять днів повернулася з новими силами. «Це наче покликання, оскільки бачиш людей, їхню жертовність, яка вартує багато», – зізнається Юлія Луківна.

На фронті хлопці завжди радо зустрічають свою захисницю: «Той на танку покатає, інший – велосипеда дасть». Надзвичайно трепетно цінують дитячі малюнки, що приходять звідусіль. Вони надають оптимізму та вселяють віру в те, що скоро все буде добре. З усмішкою на обличчі згадує бійця Андрія – архітектора із Білої Церкви. У той час, коли всі ховали обличчя за чорними масками, він не побоявся зняти її.

Жінка відчуває, що дійсно потрібна тим, хто зараз на передовій. Адже якби не допомога волонтерів, то наслідки були б набагато гіршими. Обладнання для проведення операцій з вилучення осколків, препарати для зупинки кровотечі, прилади для відстеження позицій противника, тонни їжі та одягу для армійців – усе це заслуга Юлії Луківни.

Незабаром волонтерка здійснить тридцяту поїздку на лінію вогню. Вірить, що тільки спільними зусиллями зможемо вистояти і зробити впевнений крок назустріч новому майбутньому нашої країни.

Вікторія СЕРГЄЄВА