Колись відомий письменник Микола Островський зауважив, що творча робота, незважаючи на складність, є чудовою та піднесеною працею. На нелегкий у своєму житті крок наважилася викладач інституту педагогіки, психології і мистецтв Світлана Мелобенська. Ще в шкільні роки належала до тих, хто ліпше підкорюватиме ноти, ніж буде займатися паперовими справами.

Жінка приязно та щиро називає свою альма-матер «колискою творчості», бо саме тут вона познайомилася із заняттям, що нині є не просто складовою її буття, а життям загалом. Попри те, що лише декілька років тому переступила поріг Вінницького педуніверситету, як викладач, свої хобі не полишала ще з років студентства:

– Фах обрала не я, а Бог. Готувалася вступати на психологію, а потрапила на музичне мистецтво. Я трішки малювала, грала на фортепіано, танцювала, але знала, що потрібно вчитися. Хоча, можливо, педагогічна майстерність у мене в крові (чотири покоління педагогів, два з яких навчалися саме у Вінницькому педінституті), – коментує Світлана Мелобенська.

Нині Світлана захоплюється різновидами декоративно-ужиткового мистецтва, лялькарством. Та найбільш цікавою її справою є малювання на піску, яке набуло популярності в українському соціумі з ім’ям переможниці шоу «Україна має талант» Ксенії Сімонової. Сама ж майстриня зауважує, що мистецтво це доволі молоде (його основоположницею стала канадійка Керолін Ліф у 1969 році).

Незвичне хобі з’явилося у творчому арсеналі Світлани у 2014 році. Восени 2015-го (виступом із пісочною анімацією) вона відкривала десяту Міжнародну виставку «Модна лялька» в Києві. Визначним досягненням у житті Світлани стала участь у цьому змаганні. 17 березня поточного року минув одинадцятий такий конкурс, де Світлана засвідчила свій талант в номінації «Креативне оформлення стенду». Шлях до лялькарства був непростим, бо окрім того, що навчитися цій справі доволі важко, треба ще й мати індивідуальний стиль. Такий, щоб ляльки впізнавали одразу.

У 2012 році жінка створила власну майстерню під назвою «Майстерня галькопластики» за власною технікою створення картин з природних матеріалів.

– Ще у 2005 році відбулася моя перша персональна виставка «Казки світла», де було представлено 50 робіт із мілкої річкової гальки: підсвічники різного розміру та десяток міні-віршів. Це був початок творчого шляху, початок нової творчості, яку я назвала «Галькопластика». Галька – каміння, пластика – скульптура. Як вчитель розуміла, що це потрібно саме дітям. Адже природний матеріал відкриває творчий шлях, розвиває гармонію в душі. Тому продовжила працювати над програмою позашкільного гуртка галькопластики, що з часом переріс у творчу майстерню. Вона допомагає дітям розширювати творчий діапазон, уміння, формує своєрідний світогляд та бачення прекрасного в найдрібніших деталях. Для початкового етапу в опануванні цієї справи юним обдаруванням знадобиться 4 роки.

Навіть попри насичений графік лялькарка не припиняє займатися творчістю і відкриває все нові й нові напрямки діяльності. Цьогоріч Світлана Мелобенська випустила першу книгу трилогії «Країна добрих гномів».

Мандрівний філософ Григорій Сковорода свого часу говорив: «Лише той – учитель, хто живе так, як навчає». Саме таким і є навчальний процес майстрині, яка не боїться нового, а якомога швидше прагне його опанувати, прикріпити до свого творчого запасу, розширює світ новими вміннями та поглядами. Передусім творить не для когось, а для себе: «Дуже люблю розповідати про захоплення, ніби якусь казкову історію переказувати. Казки люблять усі, а особливо повчальні!».

Валентина БІЛОУС