Якщо жіночі сльози вже давно нікого не дивують, то чоловіка, який плаче, рідко можна побачити на вулицях або навіть у власному домі. І це при тому, що всім відомий стереотип про те, наче чоловіки не можуть плакати, бо їх тоді не вважають «мужчинами», поки жодного справжнього представника сильної же до добра не довів.

Для того, аби зрозуміти, як наші мужчини ставляться до «власних» сліз, ми запитали у них відверто…

Олександр Стефанков, ( ПГФ, ОКР «спеціаліст»):

– Чоловічі сльози цілком виправдані, оскільки всі ми люди і трапляються різні ситуації в житті. Ми свої емоції більше тримаємо всередині, не виносячи їх на публіку, тому рідко можна побачити, як чоловік плаче! А з приводу слабкість це чи ні – коли в пологовому будинку батько вперше бачить і бере на руки свою дитину, може пустити сльозу, хіба це слабкість?

Андрій Хаєцький (ПГФ, ОКР «спеціаліст»):

– Вважаю, що сльози не діляться на «чоловічі» та «жіночі» і не можуть бути виправданими, адже вони – прояв егоїзму. Люди плачуть лише з жалю до себе, хто б що там не говорив. Але не плачуть лише мертві.

Ярослав Гуцалюк (ПГФ, 1 курс):

– Сльози – елемент життя. З’являються, коли важко і сумно або ж навпаки – радісно. Проте не варто їх «соромитися» і стримувати.

Думаю, що чоловік може плакати, а часом навіть мусить. Все залежить від ситуації. І тут пригадується фраза з одного радянського фільму: «Мужчины не плачут... мужчины огорчаются».

Із медичної точки зору сльози навіть корисні. З ними виходить з організму те, що провокує серцеві напади.

Сергій Деянов (ІФЖ, 1 курс):

– Кажуть, справжні чоловіки не плачуть. Тоді як можуть виражатись інші емоції? Сльози є таким же проявом людських почуттів, як і сміх. Що що, а слабкістю я їх точно не назву. Не плачуть тільки слабкі, бо навіть цим бояться показати свою слабкість. Взагалі, людина, яка не може плакати, не може бути по-справжньому щирою й сильною.

Едуард Торжинський (ІІЕП, 3 курс):

– Чоловічі сльози є виправданими, коли настають важкі моменти в житті. Це переживання в душі, яке виливається назовні. І це аж ніяк не може бути слабкістю, коли сліз ніхто не бачить.

Ігор Цигвінцев (ПГФ, 2 курс):

– Безперечно, виправдані. Взагалі, сльози – прояв співчуття. З якої причини ми б не плакали – врешті-решт, ми жаліємо себе. Чоловіки теж люди і їм теж властиво плакати. Просто вони це роблять рідше і наодинці (виняток – п’яні сльози). Я частенько можу поплакати на хороших фільмах, а одного разу навіть щиро плакав від радості. Сльози – кров душі. Якщо вона є, то душа не «висохла», і в людини ще не все загублено.

Карина КУЧЕРЕНКО