Тату, любий, для мене ти – герой.

Такий як у казках про козаків.

Як справжній українець, той,

Що буде убивати ворогів.

Ти здатен захистити нас,

За це я тебе дуже поважаю.

Ти обійняти можеш, щоб вогонь не згас.

У серці в мене. Любиш мене, знаю.

І хоч ти вже не молодий,

Але для мене ти-прекрасний

З своїм характером твердим,

З любов’ю до людей, яка не згасне.

Я не бажаю бачити ту сивину,

Яка так швидко вже з’явилась..

Пробачте мене, тату за мою вину.

Можливо я і віддалилась..

На жаль не буде тих моментів,

як у дитинстві за вікном

Не буде на мультфільм білетів.

І навіть тих прогулянок човном..

Я так любила вечори,

Коли ми йшли разом на річку,

Я пам’ятаю особливі кольори,

Твого кохання ... жовту свічку.

Я не люблю коли ти йдеш,

сумую за тобою, любий тату..

Чекаю я тебе, мабуть ти теж.

Я прийду вранці у твою кімнату..

І знов тебе не буде в ній..

Я вже так звикла до пустого ліжка..

Мені так важко бути тут самій..

Мій кращий друг не ти, а моя книжка..

Для мене завжди будеш ти героєм

і залишись захисником

Від бід, нещасть і злої долі..

Ну й звісно будь наставником.

я виросла, роки пройшли..

Але до тебе, тату, хочу повернутись

Я хочу щоб до річки ми пішли..

я хочу від обійм твоїх проснутись.

Ірина Кальченко