Зі словом «архів» одразу виникає асоціація сховища таємниць і загадок. Справді, скільки цікавих моментів, сюжетів пронизують нашу лінію життя, які так швидко минають, відходячи в небуття. А якщо пощастить, можна реставрувати істотні фрагменти картин життя, що розтанули в часі. Тому його варто вважати одним з найважливіших резервуарів пам’яті людства.

Історія величної будівлі складна, цікава, неоднозначна і завжди привертала увагу дослідників. Виникла ця «скарбничка» на початку 1920-х рр. і тривалий час належала підрозділу НКВС. Там зберігалися документи, які були недоступні для широкого кола дослідників, майже не видавалися їм на руки. Цікавою сторінкою історії архіву став період початку Великої Вітчизняної війни. Коли гітлерівські війська вперто наступали, а часу для евакуації матеріалів практично не було, влада поспішно вивезла зі сховища великий масив таємних документів і відправила до Казахстану.

Після вступу гітлерівських військ до Вінниці архів півтора місяця ніхто не охороняв. Місцеве населення користувалося всіма матеріалами для розпалу грубок, використовували документи як обгортковий матеріал. Таким чином, було пошкоджено і назавжди знищено багато безцінних паперів.

Довгі ряди стелажів, на яких світлі картонні коробки, а всередині зошити і теки – «одиниці зберігання». Там містяться свідоцтва історії, які є невід’ємною частиною скарбниці. Найдавніший архівний документ датується 1400 роком. Це релігійна книга, написана латинською мовою, що й досі добре збереглася. Можна почитати «Справу розбійника У. Кармелюка», дізнатися де, коли і з ким одружився М.Коцюбинський, фільтраційні справи про остарбайтерів, які поверталися з-за кордону – каторги. Кожен, без винятку, документ має величезну цінність і значущість.

Загалом в архіві налічується понад 2 млн. одиниць різних документів. Він систематично поповнюється фотодокументами, які відображають окремі події громадсько-політичного життя області, стан освіти, охорони здоров’я, художньої творчості мас. Фонди періоду кінця XVIII – початку XX ст. складаються з архівів місцевих органів державного управління: фонди органів юстиції містять документи повітових судів, з’їздів світових суддів, Вінницького окружного суду. У фондах станового, земського і міського самоуправління є документи повітових предводителів дворянства, повітових дворянських опік, міщанських управ, городових магістратів, повітових земських управ, міських дум та управ. Архів зберігає відомості про роботу промислових та сільськогосподарських підприємств – цукрових заводів, лісництв, насіннєвого заводу. Документи фінансових і податкових установ та банків містяться у фондах податкових інспекторів, повітових казначейств, Вінницького відділення державного банку.

Основну частину держархіву складають фонди радянського періоду. У фондах місцевих органів державної влади та державного управління зберігаються документи виконкому Вінницької Ради робітничих і солдатських депутатів, революційних комітетів, виконкомів Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів та Рад депутатів трудящих, комітетів незаможних селян, відділів Робітничо-селянської інспекції, документи про проведення масової колективізації сільського господарства, ліквідації селян-власників. У фондах установ Робітничо-селянської інспекції зосереджені документи про функціонування державного апарату, обстеження роботи установ, підприємств. Велику групу фондів складають документи профспілок.

У 1991 р. на державне зберігання потрапили ділові папери партархіву – фонди губернського, окружних, обласного, районних комітетів партії та комсомолу, первинних організацій, контрольних комісій, політвідділів і політчастин МТС та бурякорадгоспів, парткомів великих підприємств міста й області. Архів зберігає фонди та колекції документів особового походження: радянських діячів, партійних працівників, учасників війн, героїв праці, вчених, письменників, краєзнавців, інших діячів культури.

Директор облархіву, доктор історичних наук Юрій Легун уміло керує  цією «машиною часу». Каже, що з архівом треба дружити! Бо це важливе надбання, в якому ми можемо відшукати не тільки минуле, а й теперішнє. Щоб перегорнути всі важливі сторінки, не вистачить навіть життя кількох десятків людей. Останнім часом у нашому місті швидкого розвитку набув пошук походження прізвищ. Все більше громадян звертаються до архіву, аби почерпнути корисну для себе інформацію. Для цього потрібно відповідний подати запит. Адже архів багатопрофільний та інформаційно-насичений.

Шануймо минуле! Бо без нього, як відомо, немає сьогодення, немає майбутнього! Черпайте зі скарбниці знання, досліджуйте незвідане. Це ж так цікаво – повернутися на декілька тисяч років у минуле.

Катерина ЗУЛІНСЬКА