Знову неготовий до заняття? Подумаєш: от халепа! Що ж робити? Це, звичайно, біда (ще й яка), коли це «не вивчив» продовжується курс за курсом. Але хто сказав, що студент не «викрутиться» з будь-якої ситуації й не вийде з водички абсолютно сухеньким? Тому не журись, − на допомогу тобі поспішають найпопулярніші відмазки справжнього студента ХХІ століття.

1) Болить живіт/голова. Бідні наші студенти: і так не можуть виспатися, а тут ще й перед семінаром живіт розболівся. От що за проблема… Чи то сусідові гуртожитські котлети несвіжі, чи то «запалення хитрощів» прогресує. Лаври першості в рейтингу найпоширеніших «відмазок» отримують такі мегавідомі фрази як: «Ой, щось живіт розболівся», «Мабуть, у мене температура», «Щось мені недобре» і т.д. Тож, дорогенькі «бідненькі» студенти, бережіть своє здоров'я і стовідсотково будете навчатися лише на «відмінно».

2) День народження. Це чудове свято рятує наших студентів навіть тоді, коли воно було три дні тому (а може й місяць), у друга твого друга, якого ти вже, мабуть, не пам'ятаєш. Якщо конспект в цей день на очі не потрапляв, значить – свято вдалося! А ще особливість студентського дня народження полягає в тому, що святкується воно кілька разів на рік, а особливо в сесійний період.

3) Вимкнули світло/Інтернет. Якщо послухати наших студентів, то освітлення у Вінниці вимикають ледь не кожен день. Ніби уже й кінець світу пережили, а тенденція «світла не було» як жила в юних «неосвітлених» голівках, так і буде продовжувати своє існування. Як не крути, не можуть наші студенти без сучасних технологій. Типова ситуація: сидиш ВКонтакті півдня і все працює, лиш вирішив знайти якусь інформацію на практичне заняття, тут як тут: «Веб-сторінка недоступна». Проблема глобальна, а бібліотека уже, мабуть, не в моді…

4) Щойно приїхав з дому. Як завжди, чітко продуманий план – вбігаєш в аудиторію важко дихаючи, тут же починаєш розповідати, як нелегко тобі їхалося, як з усіх сил поспішав на «улюблену» пару, як удома ти, наче Бетмен, рятував увесь Всесвіт і, всього-на-всього, не встиг підготуватися до заняття. Історія виходить досить правдоподібна, навіть зі своїми спецефектами. Однак, якщо ти розповідаєш її в понеділок вранці, а не у четвер після великої перерви прибігши з буфету.

5) Був відсутнім на попередній парі. Ця «відмазка» нам відома ще зі школи. Проте, якщо в шостому класі вона ще мала свою ефективність, то на третьому курсі уже потроху втрачає магічні властивсті. Хіба що ви не маєте телефону, вимкнули Інтернет, а листа, в якому питаєте свого одногрупника «що було на завтра?» «Укрпошта» доставить лише через місяць, тоді скористатися цією відмовкою ви можете безперечно.

6) Я забув. Склероз – вічний товариш студента! Він рятує, допомагає і ніколи не залишить в біді тебе одного – такий же забудькуватий і нічого не виконав ще й твій сусід по парті. Тому не сумуй – ти не один!

7) А хіба нам це було? Золоте правило: якщо студент не чув завдання – отже, його й не задавали!

8) Сьогодні ж лекція. Якщо група не готова до практичного заняття − всі активно переконують викладача, що саме сьогодні у них лекція, навіть, якщо вони «вичиталися» ще місяць тому. Режим «сніжинка» або «Хто ми? –Студенти! – Що ми хочемо? – Лекцію!» діє на всі сто.

9) Я вивчу, але наступного разу. А може й не разу, а року. Це вже як життя покаже. Головне – студент пообіцяв, а обіцянки, як кажуть, три роки чекають. На перших порах навчання ця «відмазочка», що посідає дев'яте місце нашого рейтингу, є достатньо ефективною, особливо якщо дійсно вивчити матеріал на наступну пару й не втратити довіри у викладача.

10) Мій конспект у друга. Учора ввечері до мене прийшов Коля з 315-ої й попросив конспект лекцій. Ну хіба ж я міг відмовити людині, в якої на четвертому курсі прокинулася жага до знань?! «В жодному разі!» − відповість викладач, особливо якщо той Коля і справді хоча б бачив, який він на вигляд, той чудодійний конспект.

P.S «Відмазки» на кшталт: «були мокрі шкарпетки», «діти плакали», «бандити вкрали конспект», «не вимкнув праску», «скинув на флешку, а там ці віруси», − на жаль, не увійшли до списку рейтингу. Хоча студентський життєвий досвід показує, що і вони мають право на повноцінне існування.

Віта ОМЕЛЬЧУК