У стінах університету відбуваються зустрічі з письменниками, науковцями, відомими людьми. Але знайомство з паном Шовкошитним стало для багатьох особливим з точки зору сприйняття, на перший погляд, буденних речей.

Привітавшись з аудиторією, Володимир Федорович звернувся до студентів і поставив два основоположних запитання: «Для чого я прийшов у цей світ?» та «Що таке щастя?». Роздуми захопили філологів та журналістів, а читання автором своїх творів додало зустрічі особливої камерності.

У розмові українця з українцями виявилося, що щастя в жартівливому розумінні – це бути хлопцем і навчатися на ІФЖ. Якщо ж серйозно – жити і займатися улюбленою справою та мати свою місію у Всесвіті.

Українофільство пана Володимира простежується впродовж усього життєвого шляху. Ще зі шкільних років стійкість характеру, незламність духу та міцність україноорієнтованих принципів давали свої результати. Національні інтереси в його крові передались від батьків, дідів та прадідів. Цікавим фактом є те, що в паспортах його дідуся та бабусі була записана національність: «козак» і «козачка».

Визначною сторінкою в житті Володимира Шовкошитного була ініціатива перепоховання Василя Стуса, якого він порівнює з Тарасом Шевченком: Стус, як і Шевченко, викликав величезну хвилю українського національного відродження. В. Шовкошитний вірить у реінкарнацію і в те, що Тарасова душа повернулася до нас на землю в тілі Василя Стуса.

– Я прийшов у цей світ для того, щоб допомагати Творцеві творити! – говорить поет. – Готовність творити – це рівень готовності робити мотивовані дії. Вимірюється він через енергію, інформаційний простір та любов.

Той самий інформаційний простір сприяв цікавим зустрічам. Одного разу в стінах ВРУ до кабінету Володимира Федоровича зайшов космонавт Ніл Армстронг. У чоловіків зав’язалася розмова про життя, його сенс, пріоритети. Зійшлися на думці, що народи, національності варто оберігати, зміцнювати, але не потрібно забувати, що для Всесвіту ми – земляни: «Не розхитуйте човна, бо Земля в океані космосу беззахисна».

Володимир Шовкошитний є автором низки поетичних і прозових творів.

У своїх романах він намагається руйнувати міфи про УПА, показувати приклад любові до свого та поваги до чужого, як писав пророк українського народу Тарас Шевченко.

Півтори години діалогу з душами іншого бачення та потоку енергії закінчились, на мою думку, геніальною фразою митця:«Ми можемо до самої смерті клясти темряву, а можемо засвітити свічку у своєму домі!»

Анна САВЧИНСЬКА