Перед тим, як познайомитися з людиною, про яку цей нарис, вирішила поцікавитися, як ставляться до нього студенти-історики: запитала кількох своїх знайомих з інституту історії, етнології і права, чи добре знають вони Юрія Степановича Степанчука і який він взагалі як людина. Відверто кажучи, була здивована тим, із яким захопленням студенти відгукуються про свого викладача. Тому хвилюватися перед моїм знайомством із ним не було сенсу.

На третьому поверсі «нового» корпусу людно. На заспаних та втомлених обличчях студентів одразу видно причину такого стану – сесія! Гамірливі юнаки та дівчата готуються до заліків та іспитів: хтось перечитує конспекти, хтось жваво обговорює питання білетів, хтось уже вдесяте повторює дату громадянської війни в Югославії. На коридорі з’являється Юрій Степанович і прямує до свого кабінету. Дорогою з ним ввічливо вітаються студенти. Мене ж він зустрів з приємною усмішкою і люб’язно погодився на розмову.

…Біографія цього чоловіка цікава та насичена подіями. Юрій Степанович Степанчук народився 1970 року в мальовничому селі Кононівна Драбівського району, що на Черкащині, у сім’ї колгоспників. Мама працювала в ланці, а батько – на фермі. Згодом родина Степанчуків переїхала до Нових Білокоровичів Житомирської області. Тут минули його дитячі та шкільні роки. Після закінчення 8-річної школи вступив до ПТУ, у с. Бабиничі, де отримав професію – спеціаліст широкого профілю (комбайнер, тракторист, машиніст, електрик, слюсар).

Наступна сторінка життєвої історії Юрія Степановича – це військова служба. Півтора року він виконував свій обов’язок перед державою в містечку Димитровграді (Росія). Перед цим півроку проходив навчання в м.Тольятті. Після служби повернувся додому і декілька місяців працював на місцевому заводі.

У червні 1991 року вступив на заочне відділення історичного факультету Вінницького педінституту. Юрій Степанчук став першим студентом в історії нашого університету, який перевівся із заочної форми навчання на стаціонар після 1-го курсу. Вже на 5-му курсі працював лаборантом. Пізніше закінчив аспірантуру і залишився викладачем.

Зі своєю другою половинкою познайомився в університеті. Вона була його одногрупницею і, як з’ясувалося пізніше, землячкою. Тепер дружина працює в приватній школі, де викладає історію та правознавство. Разом подружжя виховує сина (11-й клас) та маленьку донечку (2 роки).

Зараз Юрій Степанович – заступник директора ІІЕП з навчальної роботи. Його профільний предмет – історія України. Розповідає, що історією захоплювався та зачитувався ще з дитинства. Та й доля якось так склалася, що історія стала його вірною супутницею на життєвому шляху. Відвідав усі відомі історичні місця Вінниччини та Черкащини. Єдине, про що мріє, – побувати за кордоном. Юрій Степанович уже має закордонний паспорт, тому сподівається, що таки втілить свою мрію в життя.

Юлія ГОРДІЙЧУК