Ким би ми не були і скільки б нам не було років, у кожному завжди живе дитина, яка щиро дивиться на світ, вірить в чудеса, знайома з Дідом Морозом і добрими феями. Навіть коли дорослішаємо, бажання знову стати наївною маленькою дівчинкою, або безтурботним хлопчиком з пластмасовою вантажівкою в руках, часто нас навідує.

 Керуючись одним із таких бажань, а заодно – складаючи залік з дитячої літератури, студенти 2 курсу інституту філології й журналістики влаштували традиційне Свято дитячої казки, на якому всі охочі могли зануритися у диво, завітати в гості до королів і королев, принців і принцес, білокрилих янголів та чарівників.

Глядачі побували в казці «У кого є ненька, у того голівонька гладенька» (група 2-Б), щиро співчуваючи гусеняті, у якого не було мами. Після чого забігли в гості до групи 2-А, яка презентувала казку «Шабля ранить тіло, а слово – душу», зустрівшись із феями, янголами, доглядачами чарівного саду й навіть ворожками; головне – зрозуміли, що слово – це найболючіша зброя.

Група 2-У інсценізувала казку «Що посієш, те й пожнеш». Після неї, повіривши у те, що добро обов’язково повертається добром, завітали у казку «Бджола мала, а й та працює» (група 2-Д). Разом з іграшками, які ожили – ведмедиками, зайчиками, лисичками допомагали ляльці Босоніжці.

Наостанок, студенти групи 2-Г вирішили спростувати приказку «Де гроші говорять, там правда мовчить». Усі присутні ще раз переконалися в тому, що кохання, правда та добро важливіші за багатство.

Свято дитячої казки пройшло з надзвичайним успіхом. Організатори та актори-аматори не прощалися зі своїми глядачами, а сказали «До зустрічі наступного року», адже Свято дитячої казки вже давно стало традицією.

Дар’я КРАВЧУК,
Любов ГОМЕНЮК