– Мамо, мамо, я, я хочу біля вікна! – хлопченя у смішному кашкетику із зображенням невідомого мені новомодного супер-героя одним стрибком подолало три трамвайні сходинки і з розгону плюхнулось на сидіння неподалік.

– О, споріднена душа, – всміхаюсь подумки, – що ж то за таке магічне місце, яке наче магніт притягує до себе?.. Ех, я й у свої вісімнадцять наввипередки поспішаю зайняти саме його.

Мерехтять різнобарвні вивіски, повільно ...
Читати далі... .