Двадцятирічний Богдан Яблонський – студент 4 курсу Інституту фізичного виховання й спорту. Народився в мальовничому селі Івашківці, Шаргородського району. У школі навчався добре, був слухняним й активним.

Ще змалку батьки привчили, що у здоровому тілі – здоровий дух. Тому хлопець захопився футболом. Та в 5-ому класі уподобання змінилися, як тільки записався на туристичний гурток. Саме тут Богдан проявив себе. У старших класах за останні три роки займав призові місця в Чемпіонаті області з пішохідного та гірського туризму. Обрав ІФВіС, бо хоче реалізуватися як спортсмен.

На веслувальний слалом потрапив випадково. Якось підійшов до викладача і заявив, що хоче займатись туризмом, на що отримав відмову через відсутність такої спеціалізації. За рекомендацією звернувся до міського тренера і тільки тоді дізнався, що потрапив на веслування. Юнак захопився цим видом спорту і з кожним днем хотів випробувати себе. А коли відчув істинну насолоду веслування – вже не зміг його покинути.

Сьогодні для хлопця спорт – щоденна, копітка робота, де кожен має віддаватися їй сповна. Богдан Яблонський професійно займається веслувальним слалом уже 4 роки поспіль. Брав участь у Чемпіонатах України, Кубках України, молодіжних іграх. Виступав за СДЮШОР ім. Ю.Рибчинської (збірна команда області). Здобув КМС на Чемпіонаті України серед молоді до 23 років. У командних перегонах зайняв ІІ місце, а на дорослому Чемпіонаті України – ІІІ. Зазвичай, змагання проходять там, де є гірська річка, пороги або ГЕС. Проте, спортсмен стверджує, що в нашій країні є небагато таких місць, де можна проводити подібні змагання.

– Ми боремося за перемогу в Яремчі (Івано-Франківська обл.), Вижниці (Чернівецька обл.), Богуславі (Київська обл.), Первомайську (Миколаївська обл.), селі Сокілці (Вінницька обл.), – розповідає спортсмен.

Богдан зізнається, що впродовж першого року тренувань йому було надзвичайно важко опанувати техніку веслування, а ще складнішим був перший тренувальний збір, який проходив у Карпатах. Саме тоді зрозумів, що це за вид спорту, коли по декілька разів за тренування втрачав рівновагу й падав з човна у крижану воду.

– Перший етап навчання почався із навиків контролювати човен, на що витратив декілька місяців, – ділиться Богдан. – Часто нічого не виходило, та я й не думав здаватися!

У юного весляра тренування проходять щодня, окрім законного вихідного – неділі. А то буває й таке, що по два тренування в день. На що тільки не підеш заради улюбленої справи! Навантаження різне, чергується із поєднанням швидкості, сили та витривалості.

У вільний від тренувань та навчання час хлопець полюбляє слухати музику у стилі «транс», відвідує клуби, зустрічається з друзями, їздить на природу з наметами і насолоджується життям.

­ Чи стану відомим професійним спортсменом – не впевнений. А от щодо продовження спортивної кар’єри, мрію займатися тренерством, щоб передати свої навики та досвід майбутнім вихованцям, бачити в їхніх очах іскри щастя при здобутті чергової перемоги. Цьогоріч планую потрапити на Чемпіонат світу з веслувального слалому, котрий відбудеться в Словенії в липні, щоб гідно представити на ньому Україну, – з гордістю говорить юнак.

Усі старти і перемоги є пам’ятні для нього. Спортсмен каже: «Щоб регулярно перемагати на найважливіших стартах, треба діяти за принципом «через не можу» або «ламати себе через коліно». Якщо ж трапляються поразки, то використовую їх, як урок для наступних змагань!».

P.S: Хто зна, можливо, саме цей весляр впише золотими літерами своє ім’я в історію світового спорту! Справжній спортсмен завжди налаштовує себе на максимальний результат!

Інна ЖМУРКО