Процес декомунізації, що розпочався в часи розпаду СРСР, стихійно активізувався під час «Ленінопаду» в період Революції гідності та узаконений ухваленим 9 квітня 2015 року Верховною Радою України. Позбутися радянського минулого і знищити всі згадки про постаті й події тоталітарного режиму вирішили і у Вінниці. Нещодавно відбулися громадські слухання щодо перейменування окремих вулиць в обласному центрі.

До дискусії довкола процесу декомунізації в місті над Бугом долучилися і студенти-журналісти Вінницького педуніверситету під час зустрічі з істориком, головою громадської організації «Спільнота «Історія Вінниці» Олександром Федоришеним. Він є заступником робочої групи з питань декомунізації у м. Вінниці. Невеличкий колектив з 15 осіб, 7 з яких – досвідчені історики, працює над виконанням трьох завдань: визначити перелік вулиць, назви яких потрібно змінити; вислухати і врахувати пропозиції громадян;  запропонувати нові назви та подати їх на розгляд міськради.

Олександра хвилює реакція городян, певний відсоток яких проти будь-яких перейменувань, оскільки цей процес матиме низку юридичних наслідків. Дійсно, згодом треба буде змінювати місце прописки у паспорті,  виникатимуть незручності під час продажу чи купівлі нерухомості і т.п. Ще багато нарікань на те, що питання зміни назв вулиць недоречно проводити зараз, коли в державі економічна криза та війна, а на виготовлення та встановлення табличок на будинках потрібні чималі кошти. Проте, як зазначив О. Федоришен, цю проблему міськрада погодилась розв’язати за рахунок міського бюджету.

Згідно з п.5 Положення про робочу групу, її члени мають право отримувати пропозиції від громадян щодо найменування скверів, бульварів, вулиць, провулків, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних і т.д. Відтак існує спеціальна електронна скринька – vindekomun@gmail.com. За цією адресою варто надсилати світлини із зовнішнім зображенням тоталітарної символіки у Вінниці (де вона ще збереглася і очікує на демонтаж), пропозиції щодо перейменування різних годонімів, агоронімів. Із найцікавішими варіантами можна дізнатися на сторінці громадської організації «Спільнота «Історія Вінниці» у Фейсбуці.

– У людей істерики, але за саботаж законом передбачено покарання. Так, закон жорсткий. Я вже неодноразово пожалкував, що зайнявся цієї справою, бо неприємно щовечора читати в інтернеті багато коментарів, що більше схожі на невігластво, – зауважив історик. – У країнах, що пережили формат СРСР (Польща, Чехія) була інша дискусія: «Як це зробити?», а не «ЧИ ПОТРІБНО це робити?».

Наше суспільство обрало шлях змін, тож потрібно перебороти деякі теперішні труднощі заради кращого майбутнього.

Вікторія ВЕРБОВЕЦЬКА