Розумний погляд. Уважні очі. Таємні, зарозумілі думки. Дещо суворий вираз обличчя. Купа цінних паперів, що відтягують руку з дипломатом. Годинник на руці, мов наглядач у в’язниці. Стриманий смак в одязі, манерах, спілкуванні. Постійний рух уперед. Щохвилинні зустрічі, нові знайомства, контакти, контракти. Записник-щоденник, що переслідує скрізь. Якщо забув, що на сьогодні заплановано, то поглянь у «довідник-бюро».

Діагноз кар’єриста. Що це – професіоналізм, який переріс у невиліковну хворобу? Спробуємо з’ясувати: кар’єрист – цілеспрямована людина, яка повністю віддана своїй роботі. Для неї не існує слова «відпустка». Навіть у вихідні буде сумлінно працювати в режимі «навантажений віл». Не просто трудитись, мов «проклятий раб», а головне - отримувати від цього внутрішню насолоду. Життя кар’єристів не схоже на життя інших - простих смертних. Кожен день спланований наперед: «Робота! І ще раз робота!». Як правило, на пропозицію: «Підемо десь прогуляємось», - чутно стандартне: «Вибач, у мене робота, ще багато справ». Їхній шеф – це щось на кшталт примітивного записника, який вправно й водночас нахабно «диктує» розклад справ та послідовність їхнього виконання.

Покоління ХХІ століття значно відрізняється від своїх попередників. «Дітей радянського виховання» можна порахувати на пальцях. Нині ж переважає молодь, яка байдуже ставиться до кар’єри, відкидає масову культуру й тільки споживає. Здається, у сучасному суспільстві показник того, що життя вдалося - це високий дохід і престижна робота. Але деякі люди свідомо відмовляються від «штурму кар’єрних сходинок». Відмовляються на користь сімейного життя і скороченого робочого часу, нехай із втратою в зарплатні! Це «зсув вниз»? Перемикання коробки передач на меншу швидкість? Чи огида й неможливість працювати в жорстоких межах корпоративних правил? Звісно, в таких умовах у людини не залишається нічого особистого, творчого, креативного, вона втрачає сама себе!

У багатьох професійних сферах, щоб прославитися, потрібно бути здатним зробити щось таке, що вирізняє з натовпу, забезпечує «місце під сонцем». Кар’єру часто сприймають як свободу або поклик серця, хоча насправді буває навпаки – вона перетворює людину на залежного, довічного раба . Як приклад візьмемо управляючого холдингом, який не має здібностей, необхідних для того, щоб обіймати таку посаду, тому його «керування» перетворюється на посміховисько. Буває навпаки: здібності «піднімають» людину на самісінький гребінь слави.

Кар’єрист – це природжений лідер, творець, стратег, який у будь-якій ситуації шукає запасний вихід і власноруч конструює своє майбутнє. Він володіє особливим поглядом на світ:  мислить ідеями, завжди оптимістично налаштований, вміє зібрати навколо себе чудових друзів та їх надихає.

Підходимо до розкриття другої частини заголовку цієї статті – «згубна самопожертва». Не лякайтесь такого різкого визначення, але і не будьте байдужими, бо, зрештою, кожен зрозуміє для себе щось.

Мабуть, вам доводилось зустрічати «людину з космосу», на вигляд – звичайнісінька особа, а от характером, думками, наполегливістю, ставленням до власної роботи – енергійний робот, з потужністю в десяток кінських сил! Кажуть: «Життя прожити - не поле перейти». Ще кажуть, що людина повинна посадити дерево, збудувати дім, виростити дитину. Так, але що ж робити тим, хто зійшов з цієї дистанції та свідомо приніс себе в жертву, тобто з головою віддався роботі, знехтувавши побудовою власного щастя та сім’ї?! Як пояснити їхнє існування в цьому світі? Заради чого вони живуть? Адже, як відомо, навіть гарній казці приходить кінець. Тож і робота не вічна! На схилі років, вас неодмінно пожиратиме совість, мучитимуть докори сумління, думка про змарнований час, викинуту, мов непотріб, на вітер молодість. Найгірше – гірка самотність, яка вкотре святкуватиме свою перемогу над вашою беззахисністю, втраченим життям… Ось до чого може призвести фанатичне ставлення до створення іміджу кар’єриста!

Дехто вирішив для себе ще змолоду: «Буду працювати до останнього, і хай там що!». Та сталось не так, як гадалось. Поставлена мета вмить обірвалась або не співпала з Божою заповіддю?! Життя втратило сенс. Людина бере це близько до серця й накладає на себе руки. Фатальний кінець.

У кожного своя система цінностей. Хтось цінує багатство, інший – славу, дехто – родину, щире спілкування, дружні стосунки. З одного боку, не багатство чи посада прикрашають особистість, а її чесність, працьовитість, мудрість, щирість, відповідальність, справедливість. Проте з іншого – в сучасному житті не обійтися без грошей, матеріального забезпечення, тому немає нічого поганого в прагненні підвищити свій професійний рівень, піднятися службовою драбиною… Але важливо не забувати про тонку грань - робота не має переходити у діагноз!

Кар’єристам потрібно нагадати: будьте обережними, бо так можна залишитися і без роботи, і без сім’ї. А найгірше –  без людей, які люблять не за те, що можуть використати, і приймають не тому, що можете згодитися!

КОМЕНТАР ЕКСПЕРТА

Тетяна Комар – кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри психології педуніверситету:

– Досвід показує, що центральна проблема в психології – це проблема тривоги. Отже, психічне здоров’я безпосередньо пов’язане з причинами її виникнення. Найбільш ймовірним фактором є відсутність безпеки, пов’язана з рольовою невизначеністю. Тобто людина не знає відповіді на питання «хто вона така?», «який сенс її життя?», «чому вона прийшла в цей світ?».

Не знайшовши відповіді, індивід починає тікати від тривоги: багато працює, живе, як усі, купує машину, як у всіх, відпочиває, де всі, думає, як всі, шукає спокою у вірі, домагається влади, прагне грошей. Однак у такий спосіб тривога тільки зростає. Крім того, трудоголізм - це вид залежності, нарівні з алкогольною, наркотичною, ігроманією. Але варто усвідомити – життя цінне і його потрібно берегти, використовувати кожну мить.

Е. Франкл виділив три сенси життя людини: творча діяльність, вміння переживати нові почуття та усвідомлення страждання. У цьому – одвічна мудрість. Потрібно зрозуміти це для того, щоб жити в гармонії.

Інна ЖМУРКО