Дитинство… золоте і пухнасте, як перші сніжинки, що падають з неба. Час, коли безпросвітно віриш у казку, чарівну фею та доброго ельфа. Коли чекаєш Нового року, як дива. З упевненістю шукаєш у Новорічну ніч під ялинкою подарунка і справді віриш у те, що його приніс Дід Мороз. Загадуєш бажання під бій годинника, а вони неодмінно збуваються, бо ж і бажання твої щирі та наївні.

До шкільного вогника у школі готуєшся як зараз до сесії. Вчиш репліки Лисички-Сестрички чи Вовчика-Братика у розмірі по дві строфи так, щоб аж від зубів відскакувало. Ретельно разом з мамою готуєш святковий костюм: мама шиє, кроїть, пришиває, а ти зацікавлено за цим спостерігаєш. Чекаєш від рідних пакунків, щось майструєш власноруч. Від цього так приємно та радісно. Тим грандіозним подарунком, що зараз для тебе є звичайною новорічною витинанкою, не можеш натішитися.

Усе в тебе просто і гарно за кілька годин до того, як у теплу святкову хату завітає Новий рік; зі слинкою у роті спостерігаєш як батьки накривають на стіл, готують святкову вечерю. І так тоді добре й безтурботно, коли мама з посмішкою нагодує тебе ложкою свіжого олів’є. Ти вкотре передивляєшся новорічно-різдвяну комедію «Сам удома» і регочеш від того, аж за живіт хапаєшся. Наспівуєш святкові пісні. Час від часу з вистрибом бігаєш з кімнати на кухню в очікуванні Новорічного дива.

Воно і зараз є, те патлатеньке добре диво, яке загубилося поміж стосами жалюгідних проблем. Просто потрібно трішки пошукати, аби саме до тебе у Новорічну ніч з оберемком радості, тепла і надії завітала, народжена у дитинстві дивовижна казка.

Ольга УРСУЛЕНКО