Як говорив Василь Сухомлинський «Читання – один із витоків мислення й розумового розвитку», саме такий розвиток повинен прищеплюватися з дитячих років. Писати для дітей – завдання не з легких, але кожен майбутній педагог зі студентських лав повинен оволодіти цим мистецтвом.

17 грудня студенти-філологи 2 курсу Вінницького педуніверситету інсценізували авторські казки, котрі написали для дисципліни «Дитяча література». Із допомогою викладачів Вікторії Ткаченко та Ольги Реверчук, 357-ма аудиторія інституту філології й журналістики на деякий час перетворилась у справжній музично-драматичний театр. Тут відбулося звітне свято творчих, акторських, письменницьких здібностей «Світ дитинства».

Першими на імпровізованій сцені дебютували студенти групи 2АУФ. Темою їхнього творчого завдання стала історія, близька, мабуть, кожному з нас, про лінивого студента. Авторською казкою (у віршованій формі) Альони Кабалюк «Пані Лінь» спудеї саркастично викрили «темні» сторони лінивого студента, з іронією показали, якими б старанними ми не були, варто остерігатися примхливої жіночки. Презентацією твору стала пісня про створення казки, студентські міркування, переживання у виконанні Вероніки Ганай.

Другими виступали 2БУР, котрі отримали тему «Жили-були…». Усі творчо підійшли до виконання завдання, обравши казку Алли Андрієнко. Авторка хотіла донести до глядачів чарівний новорічний дух, із усіма можливими дивами. Головні герої твору, Толик та Михайлик, ще раз нагадали присутнім: якщо сильно вірити – мрії обов’язково збудуться.

«Новорічну феєрію» презентували студенти групи 2ВУУ, яка одразу захопила увагу. Дівчинка Оленка у власному сні побувала в тих місцях, де давно не лунав сміх та немає радощів. Проте віра в краще допомогла їй здолати все погане, подарувавши затишок і відчуття свята. Автором казки є Вікторія Стецюк.

Наостанок викладач кафедри української літератури Вікторія Ткаченко зауважила: «Сьогодні мали можливість поринути не лише у світ казки, а й у світ дитинства. Хіба не дивовижно? І посміялись від душі, і поміркували над помилками, й зробили висновки. Незважаючи на вік, бережіть у собі дитину, бо ж це так прекрасно – дивитись на світ щирими, добрими очима. Не закривайте ті двері, за якими стоїть ваше минуле, а заглядайте в нього час від часу, хоча б для того, аби підняти собі настрій!».

Валентина БІЛОУС