«Вставай, мила моя, вставай…». Ні, це не Вакарчук співає, як здалося на перший погляд, а мій скажений «друг», який займає 12 МБ пам’яті телефону. Ні, я звісно не буду сперечатися з приводу закону «Про авторське право», бо викладач з інтелектуальної власності почне на мене скоса дивитися.

Саме з цієї пісні, котру виконує гурт «Океан Ельзи» (а вранці мій будильник), починається ранок. А також з багатьох інших, які долинають із мобільних моїх сусідів. У гуртожитку ти не маєш права на вибір, бо все вирішили за тебе. Навіть те, о котрій прокидатися. Із цим рішенням допомагає деканат, який «під впливом небесних сил» формує розклад занять на семестр.

Після того, як у моїй голові лунають слова невичерпної любові до навколишнього світу, будильник затихає. Починаю планувати подальші кроки. Часу на роздуми не так багато, бо хтось із твого блоку (ще четверо людей!), прорахує «ходи» швидше, зайнявши ванну кімнату на хвилин десять, які здаватимуться вічністю. Пощастить звісно, якщо встигнеш першим побувати під Ніагарським водоспадом. Тоді зможеш відчути себе моржем і похвалитися, що практикуєш загартування.

Дорогою до ванної кімнати (або ж і в ній) можна зустріти шостого мешканця блоку: стрункого, з вусами Боярського і плащем Бетмена. Так, таргани теж люди. Хто вас ще прийме таким як є і вислухає «накипівші» проблеми, можливо, навіть підкаже їхнє вирішення. Щоправда, зможете почути «вусаня» лише тоді, коли не спали всю ніч, готувалися до іспиту або ж ходили на «Планету Мода-Бар».

Позитивний плюс після ранішньої комунікації додасться, якщо на кухні будуть вільні конфорки. Тоді зможете поставити каструльку води, щоб попити акційного дешевого чаю, купленого в «АТБ». Якщо вам захотілося отримати дозу адреналіну, можна зняти чиєсь відро з водою, керуючись тим, що вам більш необхідно скористатися плиткою.

Ідилію ранку може зіпсувати сьома мешканка притулку, на рахунку якої числиться ще 98 кімнат. Її відчує ваше серце: воно заб’ється швидше, спітніють долоні, а у вухах відлунюватиме шалений стукіт підборів. У цей момент усі затихають на «хвилину мовчання». Здається, світ зупинився. На тебе находить прозріння: треба викинути сміття, прибрати під ліжком, заховати всі електроприлади, якими заборонено користуватися в гуртожитку. Та чомусь за декілька хвилин знову про це забуваєш.

Якщо ж тобі все-таки вдалося поснідати (не лише чаєм), ти – справжнісінький щасливчик. Ти пройшов квест «Зберися на каторгу» і можеш бути нагороджений відзнакою «Герой дня», яка, на жаль, ніяк не допоможе, але потішить твоє самолюбство. А цього інколи так не вистачає…

Ольга КРУПКО