Незважаючи на сьогоднішні скромні зусилля вінницьких гуртів, що грають екстремальний метал, завжди знайдуться ті, хто є не «одними з багатьох», а ті, кого прийнято називати в силу їх новаторства або високого класу «лідерами» жанру. Належить до числа саме таких – з огляду на безсумнівний  талант і майстерність гурт «DEHUMANIZZER».

Вінницька команда металістів жваво взяла старт (ще два роки тому) і в 2012 році двічі виступили на регулярному місцевому метал-фесті «Terroraiser», випустили власний EP «Technology of Death» – мініальбом із 4 треків та незабаром готові випустити повноцінний студійний альбом під назвою «Some kind of CHAOS». Незважаючи на просто хронічні проблеми зі складом, який постійно змінюється. Зізнаюся, коли я почула цей гурт, була просто вражена... Чесно кажучи, якось вже звикла, слухаючи черговий вінницький колектив, відзначати для себе схожість з уже відомими. Тут же моя пам’ять не могла згадати нічого подібного. Хоча, певно, і на це є свої причини, одна з яких – трішки інші музичні вподобання.

Спочатку для ширшого образу розтлумачимо поняття екстремального металу. Екстремальними вважаються такі жанри металу як – thrash, death, black. Вони відрізняються від інших насамперед значно більшою швидкістю, а також агресією (досягається за допомогою швидкісних рифів, барабанних бластбітів і специфічним горловим вокалом).

А в нас на зв’язку лідер гурту – Олександр Злагода, випускник ІМФІТО:

− Ви досить молодий колектив, тим не менш, за 2 роки вдалося досягти дуже пристойних результатів (враховуючи абсолютну немасовість і специфіку жанру). У чому секрет?

− Дисципліна. Колосальна впертість. Системність підходу та віра в себе. Мабуть, це і є запорукою успіху будь-якої поважаючої себе команди. Інші просто розпадаються після кількарічних спроб хоча б щось створити і досягти.

− У вас дуже часто змінюється склад гурту. З чим це пов’язано і хто на даний момент є учасниками «DEHUMANIZZER»?

− У мене дуже високі вимоги щодо дисципліни і віддачі музикантів – це основне при досягненні поставлених цілей. Якщо якась одна деталь дає збій, то відповідно система гальмує і ламається – а це неприпустимо!!! На даний момент всю музику ми пишемо із гітаристом Миколою Андрущенком (випускник ІПТЕФН) – це наш яскравий приклад дійсно творчого тандему, який усім показує, як потрібно працювати і створювати цікавий, новаторський і оригінальний матеріал. Але, на жаль, поки що Коля не має змоги з нами виступати на концертах, враховуючи його катастрофічну занятість, відтак я змушений співпрацювати із сесійними гітаристами. Двічі з нами виступав на «террорах» мій давній знайомий по фізмату Пишняк Олександр і басист з музпеду Микола Мурафа. Також зовсім недавно до нас приєднався дуже перспективний гітарист Женя з політеху. А от із драммерами  в нас просто тотальна катастрофа – ніяк не можемо знайти людину, яка б змогла зіграти наші кулеметні бласти, тому доводиться виступати з прописаними барабанами…

− Та загляньмо в минуле: 12 липня 2010 рік. Із чого все починалось?

− Це день, коли ми зібралися на нашу першу репетицію. Тоді ще не зіграні, але повні сил та нових оригінальних ідей. Спочатку це було просто наше хобі – вирішили грати улюблену музику «deathmetal» для розрядки після буденних проблем. Згодом познайомились з Ігорем Симоненком, який став нашим «шефом». Так і до сьогодні, залишаючись вірними своїм принципам та переконанням, регулярно проводимо репетиції на 3 поверсі в МПМ «Зоря» та готуємось до концертів. Та визначальним поштовхом до створення власного гурту стало зменшення на той період числа фестивалів «Terroraiser». Було зрозуміло, що можливо цей факт приведе до занепаду метал-культури в регіоні. Мене така ситуація категорично не влаштовувала, от і довелося самому взятися за мікрофон.

− Чому саме метал, та ще й екстремальний? Це ж досить агресивний жанр.

− Я вважаю, що метал – це дуже інтелектуальна музика (як в ідеологічному плані, так і в плані структур музичних партій). Це не якась примітивна попса із простенькими текстами – це перш за все мистецтво, спосіб життя. Розумію, що таку музику в нас не те що мало хто грає, її навіть мало хто слухає. Та саме в цьому жанрі я можу повністю себе проявити. Сказати те, про що мовчать інші. Можливо, мої тексти доволі брутальні, та все ж відтворюють реальну дійсність. І мене справді турбує майбутнє людської раси, враховуючи величезні рейтинги і популярність такого явища як «Леді Гага» або новий масовий продукт«Psy – Gangnam Style».

− Про що ж йдеться в текстах? Що намагаєтеся донести до слухачів?

− Пріоритетного значення на сьогодні набула тема релігії, яку я вважаю найбільшим злом на нашій планеті. Також торкаємось таких тем, як війна, хаос, смерть, ненависть, страх, біль та інші «буденні» речі.

− Цікаве твердження щодо релігії. Можеш прокоментувати детальніше?

− Звичайно, колись людям для пояснення тих чи інших природних явищ нав’язували віру в богів, їх силу і могутність. До прикладу, ту ж блискавку, приливи та відливи. Але у наш час все це легко пояснюється наукою. Тож на сьогодні, вважаю, вірити в когось чи в щось безглуздо Вірити потрібно тільки в себе та у свої сили, тому що все, чого ми досягаємо у цьому житті, залежить від нас самих.

− Ну що ж, як ведеться, за тобою останнє слово…

− Слухайте нормальну інтелектуальну музику і цікавтесь наукою. Не бійтесь втілювати свої заповітні ідеї, навіть якщо доведеться дуже важко працювати для їх здійснення. І приходьте на наші концерти в МПМ «Зоря».

Юлія АНДРІЯЩЕНКО