Вона – Весна… Незаймано-прекрасна… Ще ніким не цілована, не голублена, не обіймана… Така довірлива і наївна на перший погляд. Вона чарує, дивує, манить і заворожує. Хмелить, п’янить, дурманить і змушує адреналін у крові втричі швидше рухатися. Така неймовірна, хоча й очевидна, недоторкана, хоча вже давно не цнотлива, несказанна, проте мовлена-перемовлена далеко уже й не сотні разів великими митцями поетичного хисту.

Ти думаєш, вона справжня і незрадлива? Помиляєшся, ще та зрадниця, фальшива і вигадана твоїми ж бурхливими фантазіями. Ти ж сам змалював собі образ лагідної дівчинки, веселої, енергійної довговолосої русявої мрійниці з щирою посмішкою та відвертою наївністю і добротою. Але ж вона не така, а зовсім інша. Її мінливий настрій уже всім набрид. Оманливий вітер, перепади температури, волошково-сині та фіолетово-чорні хмари, які вона відчайдушно розгонить у бездонному небі.

Ніколи не знаєш, чого від неї чекати: патлатого снігу, який миттєво встелить усю вулицю, грайливого сонця, яке хоч і кумедно посміхається, але не завжди цілує теплом, чи вітра-шибайголова, який, буває, з ніг зносить. Зрештою, вона непередбачувана, власне, саме це тобі у ній і подобається.

Ти в захваті, коли вона приходить, бо ж з нетерпінням чекаєш зустрічі. Її, бодай незначне запізнення, ти одразу ж відчуваєш на погіршенні свого настрою. І тобі байдуже, що вона інколи фальшива, ти її і такою чекаєш, бажаєш, жадаєш. Бо вона єдина, найкраща, найочікуваніша. І ти готовий на руках її носити, цілувати серед вулиці, просто у міста на очах, заплітати у незграбні кіски її в’юнке волосся, бо воно ж так тобі подобається.

Ти ладен для неї на все, але ж не забувай, вона лише миттєвість, видіння, твоя бурхлива фантазія, найулюбленіша пора року – зрадливо-незаймана Весна.

FALSHYVA