КІШКА

Чорна кішка спокійно сопе

на моїй сорочці.

Мені мало у світі тебе,

щоб дивитися в очі.

Мені зайві у світі вони –

перехресні люди.

Забирай мене в тиш таїни –

в ній купатись буду.

Розлетілися по сторінках

старовинні руни;

У тендітних м’яких руках

застогнали струни.

Мій маленький знітився Брут,

аж обличчя зблідло.

Мені мало повітря тут,

мені мало світла.

Не збирати б святих жеврин –

спопеляють душу.

Землю вкутав весняний крин,

повертатись мушу.

Чорна кішка під себе гребе

темно-синю сорочку.

Мені мало у світі тебе,

щоб засяяли очі.

Аліна ПРИСЯЖНЮК

КОЛИ МИ ЙШЛИ УДВОХ З ТОБОЮ

Коли ми йшли удвох з тобою

Все прокидалось навкруги,

Коли ми йшли удвох з тобою

У ніч жбурлялись береги.

Ти чайка в небі, сонце ясне

Ти янгол мій, моя краса,

Ти щось невидимо-прекрасне,

Така ти мила і проста.

Моє тепло, моє бажання,

В душі моїй лиш тільки ти,

Моя любов, моє страждання…

Таку вже більше не знайти.

Сергій КОВЕРЗЮК

****

Я не буду мріяти, більше не захочу,

Нею треба жити, я ж лечу увись.

Що було – забула. Тихо прошепочу:

Вже не вмію жити, як жила колись.

Я не буду плакать, більше не заплачу,

Переверну в пам’яті всі твої слова.

Не моли, не кайся, не кляни – пробачу!

Я ж лише людина, я ж душа жива.

Кажеш – гарна з виду, та не краща неба,

Може, перша в світі, лиш мовчать уста.

Не ревнуй до часу, де жила без тебе,

Бо життя без тебе – темрява пуста.

Людмила МУЛЯР

****

Дякую, що відбувся в моєму житті

і залишив частинку себе у мені.

Я любитиму нашого сина,

бо ж дитина з твоїми очима.

Даруватиму йому ласку,

щоб він змалку повірив у казку.

Цілуватиму йому щічки,

ніжні-ніжні, немов порічки.

Забезпечу йому я спокій,

щоб не плакав маленький, доки

його батько десь там далеко;

певне скажу, що він – від лелеки.

Розповім, як на світі жити,

жінок поважати, людей любити.

Цінувати все те, що має.

Дізнаватися, що не знає.

Намагатися стати краще.

Довіряти своєму щастю.

Розуміти, де добре й погано.

І до вчинків – відповідально.

Я навчу його. Обіцяю!

Бо тебе я ще й досі кохаю.

А його у стократ сильніше!

Спи, синочку мій, тихше-тихше.

Анастасія ЯКОВИШИНА

****

Хрестоматія з хіромантії –

Веди, руни, північні ідоли.

Твої очі – моє багаття.

Твої руки я не розумію.

Вони швидко пливуть (не річкою).

Зупиняються тільки вдома.

Твої руки – пекуча свічка.

Твої руки – майбутня втома.

Як холодний вітер вони

Заціловують до мурашок.

А я не кричу «Зупинись!»

Я мовчанням живу – пропаща.

Хрестоматію з хіромантії

Марно вчила,

Бо твої руки зрозуміла я

Тільки тілом.

Анастасія КОЛОМІЄЦЬ

ВЕСНА

А я найбільш люблю весну

за ту казковість та чарівність.

Із нею все живе бринить,

вона дарує мелодійність.

І не страшна їй та зима,

котра морозами лютує.

І відібравши в нас тепло,

вітрами буйними гартує.

Вона дарує щастя нам

та аромат найперших квітів,

і зігріває нас теплом,

й в душі усім яскраво світить.

Наталія ГАВРИШ