Конкурс краси «Міс студентство Вінниччини» зібрав у Будинку офіцерів чи не половину студентського загалу нашого міста. Зала просто сяяла від чарівності та вроди, яку випромінювали учасниці, блиску зіркових журі та ведучих.

Своїми запальними танцями гостей розважав колектив Амадора Лопеса «Rumberos», подарував кілька пісень Марк Савін – екс-фабрикант та ведучий конкурсу. Долю дівчат вирішували: боксер В’ячеслав Узєлков, директор медіа-корпорації «RIA» Олександр Човган, фотохудожник Володимир Козюк, директор модельного агентства «Клодель моделс» Наталя Фурманова. Головою журі був відомий вінницький меценат Сергій Панадій. На плечі суддів випало надскладне завдання – із двадцятки прекрасних учасниць обрати тільки шість фіналісток…

Серед дівчат, які дійшли до фіналу, були і дві студентки з нашого університету: Ольга Стороженко (інститут педагогіки, психології та мистецтв) і Ксенія Саніна (інститут іноземних мов). Кожна з дівчат заслуговувала на перемогу, але журі виявилося більш прихильним до Ольги Стороженко. Саме вона і стала першою красунею конкурсу «Міс студентство Вінниччини». Корону ж другої віце-міс здобула Ксенія Саніна.

Ми поспілкувалися з обома красунями.

– Що спонукало взяти участь у конкурсі. Скільки днів пішло на підготовку?

ОЛЬГА: Проводився відбір в університеті, де з кожного інституту та факультету потрібно було обрати по одній студентці. Вирішила ризикнути. На підготовку пішло 3 тижні.

КСЕНІЯ: Для мене це не перший конкурс краси. Вкотре вирішила спробувати свої сили. До того ж, розповідали, що обіцяють хороші призи. Підготовка, яка тривала три тижні, була продуктивною: спортзал, хореографія з Амадором Лопесом, дефіле.

– Що відчували, коли стали конкурсантками?

ОЛЬГА: Не знаю чому, але страшно не було. Якщо потрапила у двадцятку найкращих, то чого мені вже боятися? Тим більше, що конкурс приніс мені безліч позитивних емоцій, познайомилася з людьми, які зараз відіграють важливу роль у моєму житті.

КСЕНІЯ: У той день недобре себе почувала, тому була без емоцій. Єдине, за що хвилювалася, то це за дефіле, аби все правильно виконати.

– Які були стосунки між дівчатами?

ОЛЬГА: Ми з дівчатами дуже подружилися, тому ніякої конкуренції не відчувалося. Із Ксенією були знайомі ще до конкурсу, але під час нього ще більше здружилися, допомагали і всіляко підтримували одна одну. Зараз досі спілкуюся з усіма дівчатами, адже ми стільки пережили разом.

КСЕНІЯ: Це був перший конкурс у моєму житті, під час якого між конкурсантками панувала дружба. Після тренувань завжди ходили до кафе – відпочити. До речі, незабаром знову плануємо зустрітися нашою компанією.

– Коли дізналися про результати конкурсу, якими були емоції?

ОЛЬГА: Спочатку не повірила перемозі. Коли ми шестеро стояли на сцені, навіть не здогадувалися, хто переможе, адже кожна з нас була гідна корони.

КСЕНІЯ: Дуже зраділа за Олю, тому що вона справді «дівчина з картинки». Та власним результатом задоволена. Ніколи не ставлю за мету перемогти. Мене прийшло підтримати багато друзів – це головна винагорода.

– Чи змінилося життя після конкурсу? Автографи беруть?

ОЛЬГА: Чесно кажучи, не помітила ніяких змін, адже пройшло дуже мало часу. Автографи не беруть, зате беруть інтерв’ю і запрошують на телеканали.

КСЕНІЯ: Це не той масштаб конкурсу, щоб кардинально змінювати життя учасниць.Та й пройшло дуже мало часу. Прийнято вважати, що після подібних заходів одразу приходить слава. Це – міф. Тебе можуть просто помітити, але не більше.

Юлія ФРІБЕР,

Інеса БЛАЖІЄВСЬКА