Чи багатьом із моїх ровесників доводилося бачити соціалізм у реальності? Ні? Запитаю інакше: чи багатьом пощастило побувати на Кубі – Батьківщині Фіделя Кастро, кубинських сигар та коктейлю «Мохіто»? Ігор ЦИГВІНЦЕВ, студент природничо-географічного факультету розповів «Студентській території» про повітря, просякнуте духом свободи і революції. Він дихав ним на острові два незабутніх роки свого життя:

– На Кубу потрапив у лютому 1998 р. на три місяці в табір для оздоровлення. Та вийшло інакше – і мені пощастило пожити тут довше. Першим шоком стало приземлення в аеропорту Хосе Марті через 14 годин перельоту у теплих пуховиках. Коли двері відчинилися, ми із намерзлого холодильника потрапили прямісінько в гарячу піч. Найперше, що запам’яталося – силуети розкішних королівських пальм уздовж узбіччя доріг на тлі світанкового неба та океан, неподалік якого ми і мешкали в оздоровчому центрі.

Вразило те, що люди живуть дуже бідно. Ми продавали їм спеціально привезене із собою мило, яке вони активно купували. Однак бідність не заважає їм бути по-справжньому щасливими. Вони дуже веселі та запальні. Люблять розважатися, танцювати. Для того, щоб вийшла класна вечірка, достатньо зібратися у когось вдома та прихопити два кокоси і три банани. Від них не почуєш страждань, плачу – справжні оптимісти. Тут українцям є чому у них повчитися. На Кубі гарні лікарі, чудові медсестри. Третина жителів Острова Свободи – білі люди, ставлення до яких, подекуди, краще, ніж до темношкірих у Вінниці.

Добре пам’ятаю, як вперше побачили банани, які ростуть на дереві. Налетіли на них, як та саранча, запихаючи до рота зі швидкістю світла. А через три тижні, під час походу в зоопарк, спостерігали, як банани їла величезна горила. Не кваплячись, акуратно розгортала та обережно відкушувала по шматочку. У той момент нам стало дуже соромно за свої манери.

Якось мій друг поліз на пальму за кокосами. Вилізти на неї можна легко, наче сходинками, а от злізти самостійно – майже нереально. Довелося викликати допомогу До речі, ми, виховані на рекламі «баунті», вважали, що кокос – це круглий коричневий плід, проте виявилося, його ще огортає дуже тверда зелена шкірка завтовшки 4 см. Утім, це було не єдине гастрономічне відкриття. Майже 90% фруктів та овочів Куби були екзотичними і зовсім невідомими для нас.

Багато екстриму пережили із місцевими представниками фауни. Кубинські кукарачі (таргани, по-нашому), на відміну від звичних нам руденьких прусаків, у довжину розміром із вказівний палець. Та парадокс у тому, що більше боюся саме наших тарганів. Крім того, до ліжка міг запросто заповзти великий волохатий тарантул. А якщо вночі закортіло до вітру – головне дивитися під ноги, щоб не наступити на скорпіона. Якось з просоння взув капець, де знайшов прихисток волохатий павук. Чесно кажучи, з тих пір не дуже полюбляю членистоногих.

На першотравневій демонстрації ми побачили, що таке комунізм. Площу заполонив натовп, майорів величезний прапор Куби. Пощастило побачити й справжніх піонерів. Скрізь, навіть на футболках, маячіли портрети Ернесто Че Гевари, публіка збуджено скандувала лозунги Кубинської революції. Видовище не просто захоплювало – воно огортало з ніг до голови.

На околиці Гавани знаходиться дім-музей всесвітньовідомого письменника Ернеста Хемінгуея, який певний час проживав на Кубі. У будинку речі залишені ще за життя хазяїна, тому туди не можна заходити. Залишається лише розглядати крізь відчинені вікна численні трофеї впольованої письменником в Африці здобичі.

Куба подарувала яскраві сонячні спогади. Кубинці та українці – найкращі люди у світі. Переконався в цьому особисто. Настала Ваша черга. Тож як кажуть на Острові Свободи: Viva Cuba libre!

 Записала

Віолета ГЛУШКО

Якщо у Вас є досвід мандрівника за кордоном і Ви бажаєте

розповісти про країну, в якій побували, пишіть: stgazeta@i.ua або

телефонуйте: (063)226-22-18

Поділіться з читачами своїми враженнями!