Я довго чекала нашої зустрічі. Довелося багато перешкод подолати, перш ніж ми з тобою зустрілися. Знайомі розповідали хто ти; що твої друзі, здебільшого журналісти та філологи. Найбільше мене здивувало й зацікавило те, що тебе завжди оточує багато дівчат, їхньої уваги ніколи не бракувало й не бракуватиме.

Коли вперше тебе побачила, одразу зрозуміла – ти будеш моїм. Поряд із тобою були подібні, але серце підвело саме до тебе. Стояв такий гордий, неприступний. Спочатку подумала, що не захочеш зі мною знайомитися: видавався таким недосяжним, як то кажуть, «не по зубам». Набравшись сміливості, зробила перший крок. Ти впустив мене в своє життя. Згодом, через декілька тижнів після нашого знайомства зрозуміла, що ти хороший та привітний, зовсім не такий, яким здавався мені спочатку.

Ти допомагаєш студентам вирішувати проблеми з житлом. Це благородна справа, що заслуговує на повагу та похвалу. Люблю, коли влаштовуєш різні концерти, цікаві вечори та забави. Вони приносять людям гарний настрій та позитивні емоції.

Ми з тобою проводимо багато часу разом. Уже майже два з половиною роки не розлучаємося. Сумую, коли змушена залишати тебе, аби поїхати додому. Упевнена, тобі мене також не вистачає, незважаючи на те, що тебе завжди оточують красиві дівчата.

Знаєш, уже не уявляю своє життя без наших стосунків. Ти став частинкою мого життя. Багато чому завдячую саме тобі, мій друже. Ти навчив самостійності, відповідальності. Завдяки тобі подорослішала та почала дивитися на світ іншими очима. Якби не ти, ніколи б не зустрілася зі своїми друзями. Мій рідний, тобі під силу все, навіть об’єднувати силою кохання самотні серця, які тобі за це безмежно вдячні.

Сумно та болісно стає, коли згадую, що буду змушена через декілька років залишити тебе назавжди. Тому зараз, доки в мене є така можливість, насолоджуюся кожною хвилиною, годиною, днем прожитим у тобі… мій улюблений ГУРТОЖИТКУ. Ніколи тебе не забуду, завжди пам’ятатиму.

Віта МАКОГОН