– Коли почали працювати тренером?

– Два роки тому, коли ще навчався в університеті, отримав другу категорію. Дотримуюся специфічної методики: заохочую вихованців, прагну цікаво провести заняття. Треную дві групи: молодшого віку та середнього шкільного. Роблю акцент на техніці прийомів. Старші миттєво вловлюють усе, що пояснюю їм. Але зізнаюся: з молодшими цікавіше! Вихованцям проводжу власні чемпіонати області, так звані «турніри». Високим нині вважаю рівень спортивної майстерності Максима Лакінчука, Вадима Шпортана, Івана Мятка, Владислава Кагоряна.

– Чи вважаєте, що повністю реалізували себе у спорті?

– Поки що ні! Готуюся до основного старту – Чемпіонату України, відбору на Європу та світ. У планах – завоювати призове місце.

– Ви контролюєте вагу перед змаганнями?

– За два-три дні шаленими темпами скидаю мінімум п’ять кілограмів. Методи різні: від виснажливих тренувань до походів у сауну.

– Який секрет успіху? Хто для Вас є кумиром?

– Він звичайно є! Це щоденне тренування двічі на день. Другом, взірцем і конкурентом водночас є Осіпян Грачик. Він перспективний борець, майстер спорту, тренер. Раніше завжди йому програвав, але під час останньої напруженої зустрічі в Києві, все ж таки здолав.

– Ваше життєве кредо?

– «Вперед, ні кроку назад». Вважаю, що кожен спортсмен має поставити перед собою чітку мету й досягати її протягом життя. Тож нехай кожен береже, поважає і захищає власне ім’я, престиж свого сенсея, кольори товариства і прапор країни, яку представляє! І на татамі, і поза ним нехай завжди поводиться як істинний спортсмен, джентльмен і як просто порядна людина!

Спілкувалася

Інна ЖМУРКО