Усі люди неординарні та неповторні. У кожному є щось особливе, індивідуальне – та родзинка, яка привертає увагу. Небагатьом відомо, чим живе викладач після виконання свого аудиторного навантаження, які в нього захоплення та вподобання. Таємну завісу розкриває доктор історичних наук, завідувач кафедри етнології та спеціальних історичних дисциплін, гарний фахівець та привітна жінка Ольга Коляструк.

У педуніверситеті Ольга Анатоліївназ 1980 року. Усе її професійне життя пов’язане з Інститутом історії, етнології і права, бо аж до захисту докторської дисертації постійно працювала на кафедрі всесвітньої історії. У грудні 2010 р. очолила кафедру етнології.

Пройшла шлях, як кажуть, від солдата до … полковника (генералом стати не мала наміру!), точніше, від асистента до завідувача кафедри, від викладача історії до доктора історичних наук. У стінах рідного ВНЗ отримувала ази фахових знань, навчалася педагогічної етики й майстерності, у колег вчилася долати різноманітні перешкоди, торувати шлях до поставленої мети щоденною та копіткою працею.

–  Мені здається, що світ людських захоплень формується загальною культурною допитливістю особи, рівнем її світоглядних і духовних потреб, визначається глибиною зацікавленості, а забезпечується наполегливістю й послідовністю пізнання, волею до знань, здатністю дивуватися та вмінням радіти, –  вважає пані Ольга. – Мої захоплення визначаються справою. Маю в цьому велике щастя, бо робота допомагає пізнати світ, людей і себе.

Ця тендітна жінка любить подорожувати. Оскільки добре знає особливості української та зарубіжної культури, завжди почувається «своєю» на різних територіях.

–  Іноді студенти запитують, скільки разів була у Франції чи Греції? У мене ж власні «еллінський», «сюрреалістичний», «львівський», «бароковий», «імпресіоністський», «вівальдівський», «параджанівський» періоди. Пишаюся тим, коли хтось із випускників повертається з-за кордону або просто з подорожі Україною, дякує за можливість діалогу з минулим, за оптику бачення краси, унікальності та дива, – із ностальгією згадує співрозмовниця. – Особливо приємно було, коли один із моїх дипломників, їдучи у відрядження до Італії, запитав по телефону: «Ольго Анатоліївно, кому передати привіт у Римі?». У відповідь сказала: «Побачите Караваджо чи Берніні – особливе шанування. Може, трапиться Модільяні, то перекажіть йому від мене трохи смутку. Якщо випаде нагода – зайдіть у Stanze Рафаеля, гляньте, як там в «Афінській школі» поживають філософи». Він уже звідти надіслав SMS: «Лишень «Екстаз Святої Терези» вже вартий того, щоб приїхати до Риму!».

Викладач любить спілкуватися з цікавими людьми. Її робота щодня дарує нових, неординарних однодумців. Займаючись наукою, відкрила для себе світ української інтелігенції першої третини ХХ ст.: учених і журналістів, лікарів та інженерів, священиків і сільських учителів...

Ольга Коляструк входить до членів ради клубу «SETEOLA-ART» – проекту самонавчання іноземних мов, засновником і лідером якого є Олексій Рябоконь. У житті завжди дотримується східної мудрісті: «Треба любити те, що робиш, і йти вперед крок за кроком». З улюблених авторів виокремлює Антуана де Сент-Екзюпері й завжди керується його словами: «Найбільше багатство – це спілкування».

Спілкувалася
Віта МАКОГОН