Про Угорщину мені відомо небагато. Адже термін «європейська країна» накладає своєрідний ярлик ідеального комфорту та певної нудьги, що не так захоплює, як прогулянка тропічними джунглями з загостреною палицею наперевіс. Та стереотипи потрібно руйнувати. І робити це краще в свій день народження, як радить нам студент 4 курсу ІФЖ Валерій Троянчук, який для себе давно зруйнував усі стереотипи.

– Мені пощастило побувати в цій прекрасній країні два роки тому. Угорщина не розчарувала своєю європейськістю та подарувала чимало цікавих вражень, – розповідає хлопець. – До Будапешту прибув із визначеною ціллю – кудись поїхати, щоб відсвяткувати день народження. Зовсім не жалкую, що обрав для цієї мети «перлину Дунаю», яка розкинулася по обидва береги: горбистої стародавньої Буди на заході та більш сучасного рівнинного Пешту.

Перше враження – скрізь дуже чисто. І хоч для європейців у цьому немає нічого дивовижного, але моєму оку було страшенно незвично та приємно зачіплювати погляд не за деталі вуличного екстер’єру, якими у нас прийнято прикрашати вулиці та закутки, а навпаки: милувати своє око дивовижною архітектурою: храмами, мостами, яких тут безмежна кількість.

Серцем Буди вважають Будайську фортецю – замок угорських королів, що належить до пам’яток ЮНЕСКО, яких в Угорщині є сім. Фантастичний краєвид відкривається над нерівною лінією дахів будинків і невеликих палаців, над якими велично височіють готичні глави церков, романські вежі й аркади Рибальського бастіону, великий фасад і купол королівського палацу.

Від площі Трійці, головної площі стародавньої столиці,  на всі боки поведуть вас вузькі вулички, блукати якими наче прокладати свій власний, нікому не відомий маршрут-лабіринт. Не залишається більше нічого, крім карбування в пам’яті краси в деталях: дахи з черепиці, дубові різьблені ворота, що закривають від сторонніх очей затишне подвір’я, шпилі стародавніх соборів та різнокольорові, ніби розфарбовані веселим художником, фасади будинків.

За колишнім монастирем кармелітів і діючої резиденцією президента Угорщини цілий квартал займає величезний респектабельний комплекс – Королівська резиденція. Це парадна частина фортечного району. У колишній Королівській резиденції зараз знаходиться Національна галерея, Музей історії Будапешта. Перед входом до Національної галереї стоїть кінна скульптура – пам'ятник принца Євгенія Савойського, який звільнив Буду від турків.

В Угорщині надзвичайно розвинена мережа термальних курортів. Частина з них знаходиться в Будапешті, в парку Варошлігет і являє собою комплекс купалень, що працюють аж з 1913 року. Також у цьому парку знаходиться замок із кумедною назвою, яку довго не міг вимовити правильно –  Вайдахуняд.

Угорська кухня відома на весь світ своїми гострими гуляшами, лечо, овечими сирами та штруделями. Вона рясніє стравами з приправою з паприки, цибулі, томатів та зеленого перцю. Тому перш ніж замовити страву, уважно перечитайте інгредієнти та добре подумайте. Бо страва може бути дуже гострою. Ну ду-у-у-уже!  Також неможливо не спробувати в Угорщині знаменитих токайських вин та не привезти додому принаймні декілька пляшок.

Якщо щось і розчарувало мене в цій країні – то це місцеве населення. У порівнянні із привітними та сердечними українцями, я дав їм визначення – європеїзовані цигани. Просто на моїх очах в дівчинку, яка була з нами в туристичній групі хтось із місцевих метнув сирим курячим яйцем. І в мене є величезні сумніви, що то було знаком вияву поваги чи то пак залицяння.

Та такі дрібниці вже не псують настрій, коли зріднюєшся з цими місцями. На питання, чи варто поїхати в Угорщину, відповім – так, варто. Хоча б для того, щоб у день свого двадцятиліття пливти катером по Дунаю, пити шампанське, та розуміти, що життя прекрасне.

Записала

Віолета ГЛУШКО

Якщо у Вас є досвід мандрівника

за кордоном і Ви бажаєте

розповісти про країну, в якій побували,

пишіть: stgazeta@i.ua або

телефонуйте:(063)226-22-18

Поділіться з читачами своїми враженнями!