Узимку завжди мрієш про тепле сонечко, незабутні подорожі та інші цікаві пригоди. Якщо останні на свою голову можна знайти взимку й у Вінниці, то для зустрічі з теплом зовсім необов’язково чекати літа. Варто покидати в рюкзак речі та хутчіш дременути на інший кінець світу, туди, де навіть не здогадуються, що таке «батарея».

У той час, коли численне студентське товариство випурхувало з ніжних обіймів зимових канікул назад до університету, Аліна Рудченко, студентка ІФЖ, повернулася зі Шрі-Ланки, де не лише поніжилася під «зимовим індійським сонечком», а й побачила багато чого такого, про що з великим задоволенням розповіла «СТ»:

– Не встигли ми із сім’єю приземлитися на острів, як з усіх сторін нас оточили неймовірні аромати Сходу, дивовижні звуки та… спека. Там, до речі, теж зима – усього +25 градусів тепла! Не залишається нічого іншого, як зануритися в цю атмосферу з головою та дихати нею на повні груди.

Сказати, що була вражена – це применшити в багато разів. Слонів там водять вулицями, як у нас корів чи поросят; величезні ігуани (кожна – розміром, як моя собака) бігають просто попід ноги; нахабні й вкрай милі бурундуки вранці співають як справжні солов’ї, і зовсім не бояться брати їжу з рук добросердечних туристів.

Голова йде обертом від мавп, які крізь відчинені балкони проникають у готельні номери та цуплять гаманці. Про це попереджають безліч табличок та адміністрація готелю. Хамелеони маскуються ледь не під салат у твоїй тарілці, а крокодили безтурботно плавають у річці, на яку ти простодушно поїхав на екскурсію.

Довелося побачити багато такого, про що ще довго розповідатимеш кожному: сімейство слонів у дикій природі, птахів-секретарів, які безтурботно сидять на головах у круторогих буйволів та чистять зуби крокодилам, мавп, які шалено бігають міськими вулицями, та навіть, великого крокодила, який упіймав оленя.

Милують око рисові поля, чайні плантації, зарості диких кокосів, мангові гаї, зелені схили і бездонне небо – вночі на ньому з’являється на 90 градусів перевернутий молодик, дорогоцінне каміння й сади спецій – і це лише незначна частина того, чим багата Шрі-Ланка.

Для місцевих жінок сарі – і діловий, і повсякденний, і навіть святковий одяг. На весіллі наречена теж у сарі, а її подружки одягнуті в однакову ретельно підібрану кольорову гаму. А ось наречений повсякчас мені нагадував якогось казкового Аладіна – здавалося, зараз з-за плеча вигулькне справжній джин.

Ланкійці – люди спокійні та мирні. Утім, для буддистів це не дивно. От тільки нам, темпераментним європейцям, повсякчас від цього доводилося несолодко. Просидіти дві години в очікуванні своєї кімнати чи попросити принести багаж та так і не дочекатися його – для них нормальні речі. Варто просто змиритися та набратися істинно буддійської витримки.

Ще один шок – тутешня манера їзди. На згадку від англійців, острів яких був колонією, рух залишився лівостороннім. Обгін лоб у лоб із «Камазом» – це ще не найстрашніше, що нам довелося спостерігати завдяки водію нашого автобуса. Узбіч майже немає, усі дороги вкрай вузькі, швидкості темпераментні – їхати краще, все-таки, заплющивши очі. Обганяти на закритих поворотах машину, яка вже пішла на обгін – та запросто!

Шрі-Ланка – місце, що залишається в тобі. Крихітний острів посеред океану із самобутньою культурою, який вабить заходами сонця, смарагдовими схилами, привітністю та безпосередністю мешканців. Вони, викупані в спекотному острівному сонці, живуть на землі мов великі діти. Затишок й благодатна вечірня тиша буддійських монастирів, мудрі монахи в пісочно-жовтому одязі, пахощі східних трав та рослин, мерехтіння масляних ламп під час вечірньої медитації – такою залишиться ця країна в моєму серці.

Записала Віолета ГЛУШКО

Якщо у Вас є досвід мандрівника за кордоном і Ви бажаєте розповісти про країну, в якій побували, пишіть: stgazeta@i.ua або

телефонуйте:(063)226-22-18.

Поділіться з читачами своїми враженнями!