Графіті – це завжди вражаюче. Подекуди вуличні малюнки дивують професіоналізмом та поєднанням кольорів. А інколи «шедеври» доморощених художників, намальовані лівою ногою в суцільній темряві, змушують посміхнутися.

Один із таких «витворів мистецтва» вже багато років прикрашає вінницьку «Панораму». На бетонній стіні маркером і кривим почерком написане крихітне «King of graffiti». Чи то король графіті виявився таким скромним, чи його титул присвоїв собі якийсь самозванець, але цей напис уже не перший рік веселить перехожих.

В одному з дворів мікрорайону «Вишенька» свіжопофарбовану стіну будинку зіпсували метрові літери: «Валя з 167 квартири, я не можу жити без тебе». Думаю, на адресу цієї Валі надійшло чимало гнівних коментарів.

Поблизу залізничного вокзалу якісь горе-расисти написали балончиком «Белая раса» (умудрившись навіть зробити помилку). Хтось із гарним почуттям гумору дописав «Черно-белая раса». Ось де відгадка – ми, виявляється, покоління зебр!

На вулиці Козицького один із парканів прикрашають ретельно вималювані портрети Че Гевари та сумнозвісного Каддафі. Такі дивні пристрасті має господар чи ж перелітний художник, ніхто не знає.

Далі про графіті на асфальті. Кожен не раз бачив напівстерті сліди від черевичків, що ведуть до магазину, склянки або чашки, за допомогою яких можна знайти якесь кафе. У районі «Поділля» на землі розляглися безліч блакитних метеликів. Спроби добратися до місця, куди вони ведуть, були марними. Частина стерлася, інша – заховалася до весни під снігом, а ті, що залишилися, були такими плутаними і хаотичними, наче нектару обпилися. Або ж нектару напився художник.

Графіті – прекрасний жанр, однак потрібно як слід подумати, чи варто виставляти на розсуд громадськості свої «шедеври».

Аліна РУДЧЕНКО