СТУДЕНТ-ЛАЙФ Перша, друга пара, Зошити, олівці… Навчання – така запара, Що аж мозолі на руці! Підйом о сьомій ранку, Зубна щітка, мило, рушник… Сьогодні знов без сніданку! На дворі холодний дощик. Сумка, кросівки, джинси, Нерозбірливий лекцій конспект, «Гламурні дівчата» і «Принци». Добридень! Привіт! Респект! Безсонні ночі, практичні… «Прогуляв», «проспав», «захворів»… Паралелі, синуси, дотичні… Гаманець порожній. А боргів..! Осінь… Зима… Де літо? Залік! Екзамен! Хвости… У професію шлях відкрито – Впевнено буду йти. Наталі ВОЗБРАНЮК КАТОРГА
Ці склепи не винні, що ми в них лежатимем вік.
Нас в них заганяють під гнітом важких кулеметів.
Правдиво і страшно. Чому ти ще досі не втік?
Ця каторга наша. Домівка для блудних поетів.
Твоє повсякдення жахає. Це та благодать,
Що нам подарована небом і долу сягає?
А інші зреклися бажання та просто мовчать,
Читаючи вірші про вільну дорогу до Раю.
Здригається й падає купол безмежних небес,
Торкаюсь рукою вогню у сліпому багатті.
Хтось виправдав злочин і разом із нами воскрес,
Потрібна лиш віра, а з нею шалене завзяття.
Ти – воїн свободи, борець за правдиве ім’я,
Котре одібрали загарбники, кулі, кастети.
Для кожного віра найкраща, правдиво-своя,
Я ж досі на мушці у їхніх важких кулеметів.
Ти й досі шукаєш як папороть в північ цвіте,
Бо виловив з річки бажань золоту усю рибу.
Радій, але все ж запитай у солдата про те,
Чи, йдучи дорогою смерті, прозріння надибав? Аліна ПРИСЯЖНЮК *** Я знаю, ви читали цю промову.
Чому ж так довго мовчите?
Лиш повторіть все слово в слово,
Та усміхайтесь знову й знову…
Чи, може, знову щось не те?
Я можу вам павиче пір’я
До капелюшка причепить.
Я можу вас у Чилі, Ригу…
Куди вам тільки закортить.
Лиш прочитайте цю промову,
Та усміхайтесь знову й знову…
Мене ж – не запрягти у віжки.
Я – наче той слизький слимак.
А ви папугою побудьте трішки.
Невже на це ви не мастак?
КРИК ДУШІ
Це крик душі переростає в сатиричний сміх
І розповзається мурашками по тілу.
ВІН вабить вас. ВІН вабить вас усіх!
Так! Ви зірці у Різдво зраділи.
Це крик душі, не пафос реп’яха.
Це та стріла, що пущена, як совість.
Вона…Вона така німа!...
І лопне сміх, залишусь я натомість…
Співає ніч, співає первозданна.
Співає крик барвінком у вінку.
А на калині дуже-дуже рано –
Душа червона, зранена:
«Ку-ку».
Анастасія КОЛОМІЄЦЬ ПІДЗАРОБИВ Автобус
даїшник якось зупинив, права і
страховку він попросив: – Так, все в порядку, проте є «але»: Пустити в
салон ви мене можете? Вам по
закону стоячих – не брать! За це можуть
і штраф припаять… Збліднув водій
: стояв там один… Все, не
уникнуть поганих новин! Але пасажир
хитрий, як лис, певно, таким
уже народивсь. На місце
шофера скочив умить – Не має
причини даїшник сварить. Бачить, в
салоні люди сидять-то, На місце
шофера дивитись не варто. – Рушайте, щасливо, все добре у вас, Ви – водій
гарний, справжнісінький ас! Їдуть в
дорозі, автобус трясе, І тут
керманич каже таке: – Спасибі,
хлопче, мене врятував, Ти мені,
пам’ятаю, двадцятку давав. Тримай 40
гривень, я зверху кладу, Відвів ти від мене вірну біду! Юлія ГИЛЮК
| 
|
