У нашому житті зустрічаються тисячі людей. Хтось – швиденько проходить повз, не залишаючись у пам’яті, окремі ж – полишають глибокий слід у свідомості, навчаючи та підштовхуючи до нових звершень.

Подібна зустріч у мене відбулася з Володимиром Федоровичем Заболотним – доктором педагогічних наук, доцентом фізико-математичних наук, професором, завідувачем кафедри методики викладання фізики та інформатики. Погожою дниною у затишному кабінеті вели ми бесіду. Спочатку трішечки нервував, але після того, як співрозмовник на одне з питань відповів влучним жартом – зрозумів, що попереду чекає приємна розмова з позитивною людиною.

На той час у Володимира Федоровича вже було багато досягнень, а саме: опубліковано понад 100 наукових праць, під його керівництвом у 2006-2007 рр. було отримано два гранти у рамках реалізації обласних Програм розвитку інформаційних, телекомунікаційних та інноваційних технологій в закладах освіти області на 2006-2010 роки. Однак це лише частина солідного списку великих та малих досягнень цього науковця.

Володимир Заболотний зі срібною медаллю закінчив Крижопільську середню школу імені Олега Бичковського (Героя СРСР). У шкільні роки розпочав активну громадську діяльність – входив до учнівського клубу «Пошук». Його учасники відшуковували могили невідомих солдатів, потім розповідали батькам, де поховані їхні діти.

Після випуску працював вчителем фізики, математики й співів. Але потяг до знань підштовхнула вступити до Вінницького педуніверситету на фізичне відділення. У «виші» для Володимира Федоровича відкрилися широкі можливості та перспективи: був обраний головою Вінницького клубу творчої молоді «Червоні вітрила», входив до складу студентського ансамблю, оскільки володів кількома музичними інструментами (баян, гітара, домбра, контрабас, орган). Грав у баскетбол в збірній інституту на позиції «розігруючого». Тоді на Чемпіонаті України славна команда здобула бронзу.

– Щороку на студентські вихідні проводили екскурсії. Одного разу замовили потяг, який нас провіз за маршрутом «Чернігів-Брест-Вільнюс-Талін-Рига-Ленінград». Поїздка подарувала безліч вражень. Кожен студент почерпнув для себе щось корисне. Чудова концепція – дозвілля з навчальним характером, – ділиться спогадами професор. – На травневі свята збиралися разом і ходили в похід вздовж Південного Бугу. Згадуємо з посмішкою: той упав у воду, той рибу за майку засунув, той дівчат налякав…

У Володимира Федоровича двоє синів, старший – Максим, закінчив «17 гімназію», навчався в КНУ ім. Т. Шевченка на фізичному відділені, призер України з математики та фізики. Зараз працює помічником народного депутата України Володимира Ар’єва. Молодший – Денис, закінчив наш університет, природничо-географічний факультет.

 Володимир Заболотний – це та людина, яка бере від життя все. Його життя яскравий приклад розумного підходу до використання вільного часу, що є запорукою повноцінного збагачення тіла й душі.

Спілкувався
Віталій ЛУКОВ