Занадто різні – небо і земля,

Ті милі-відстані не йти – летіти!

Та я безкрила, і не ангел я,

О, як нестерпно у людській подобі скніти.

Веде дорога до самих зірок,

та тільки вже на різні нам сузір’я.

Лихої долі ще один урок,

у птаха щастя вигоріло пір’я…

***

Лише сім нот, а скільки варіацій!

В мені сьогодні тихо грає блюз..♫ ♪.

Сім кольорів. Мільйонам комбінацій

Життя дарує непомітний подих муз...

***

Коли відчутно пульс, що б'ється в скронях,

В очах шалених кольорів снують сліди.

Я знаю, кошеня в моїх долонях,

Загнало кігті в серце до крові...

Дарка ОДАРКА

ЗИМА

Яка ж ти все-таки, тебе

Руками обома,

Якби змогла я, обійняла б,

О, зима.

Але твій холод непідвладний,

Повір,

Холодить все, бо він не зна

Ніяких намір.

Мороз лишає візерунки

На склі.

Та чиїсь руки їх розтоплять

Теплом, малі.

І ти подивишся тоді

На мене так,

Немов я знала про усе,

Та ні, однак.

Від твого холоду мої

Вмить руки заболять.

А губи обморозиш так,

Щоб стала я благать.

Та не піддамся я цьому –

Терзай до тла.

І може, в тіла дефіцит

Буде тепла.

Та моє серце розтопить

Не зможеш ти.

І когось іншого тобі

Вже не знайти.

Можливо, я тебе й люблю

За білий сніг,

Але ніколи не впаду

Тобі до ніг!

Яка ж ти все-таки, тебе

Руками обома,

Якби змогла я, обійняла б,

О, зима...

Тетяна ПЛАХОТНЮК

***

Вірте, люди, в чудеса,

Будьте трішечки дітьми.

Бо над вами – небеса

Всемогутньої зими.

Не зважайте на печаль,

Станьте добрими до всіх.

Загартовуйтесь, мов сталь,

Замість сліз – хай буде сміх!

Пам`ятайте! Починати

не буває надто пізно.

Вчіться зло перемагати

Та добро творити різне.

Побажайте рідним щастя,

Миру та удачі трішки.

Від негоди та напасті

Подаруйте їм усмішки.

Вірте, люди, в чудеса,

Надсилайте привітання.

Бо зимові небеса

Здійснюють усі бажання!

Аліна БОНДАРЕНКО

СЕРЦЕВА ПАНТЕРА

І люди як люди. І віжки як віжки

В людей.

Розходяться всюди, і ставлять підніжки

Ідеям;

Розносять облуду, як вірус, недугу

Кляту;

Так вірять в химери, що кожна наруга –

Свято.

І душі як душі: самотні і зблідлі

Від ран.

Вповзають на сушу, до цих остогидлих

Кранів,

Де ріками юшить, тече водоспадом

Вічність.

Мов після холери, квітують принади

Звичні.

І люди як люди. І спокій як спокій

У них.

Його лиш здобудеш – і в тузі глибокій

Затих.

І завше марудить; чекаєш, допоки

Зникне

Серцева пантера. Бо ще близько року

Й звикну.

Аліна ПРИСЯЖНЮК

***

Молода цариця –

Як мала дитина.

Вічно добра з лицями,

Що круг неї звили

Свої павутини.

Підросте цариця,

І без гриму й фальші

З’являться їй лиця,

Що вже стали старші –

Хитрі та монарші.

Зостарівшись пані

Зацькує невістку,

Бо ворог останній-

Без душі – лиш кістка.

Вже не стане лізти.

Так іде в коліно,

Від старих до менших.

Виключень, не дивно,

Порівну, як звершень –

Ніхто не завершив.

Анастасія КОЛОМІЄЦЬ