Гірко-приємний запах затишної кав’ярні та легка ненав’язлива музика створювали приємну атмосферу для спілкування з Вікторією Гранецькою. Хто вона, ця таємнича здогадка-загадка? Про що вона думає, коли примружує очі, ковтаючи кисло-терпкий лимонний фреш?..

Може, зараз у її думках причаїлася ідея народження ще одного героя для роману, над яким недосипає прохолодних ночей. Чи ще й досі нишпорить у її підсвідомості Ловець Снів із роману «Мантра-омана»? Адже саме цей прозовий твір приніс їй лідерство та визнання в конкурсі «Коронація слова-2011», став феноменом українського бестселера.

Невисока, тендітна, привітна... Водночас – самодостатня, самостійна, інтелектуальна та ділова леді. Знає ціну своєму часу. Вона з тих людей, які не бояться перешкод, не складають руки і не розчаровуються у житті, якими б фішками азарту воно не розкидалося.

Жінка, яка цінує в інших потенціал. «Не люблю людей, які завжди скаржаться на життя, державу, президента. Але комусь набагато легше звинувачувати інших у своїх невдачах, покласти відповідальність на чиїсь плечі, так і не навчившись аналізувати власні помилки»…

Народилася далеко від столичної знаті та бомонду. Батьківщиною є мальовниче привітне село Юрівка на Козятинщині. Навчалася у сільській школі, згодом вступила до Вінницького педагогічного училища, потім – на третій курс інституту педагогіки, психології та мистецтв нашого університету.

Зараз проживає і працює у Вінниці, хоча кілька років тому життєві шляхи привели до міста Одеси, де затрималася на шість років. Працювала у місцевому виданні, спочатку коректором, потім – літературним редактором. Згодом повернулася до рідного міста. Має двох подруг-порадниць – молодших сестричок-двійнят Іру та Олю.

Як стверджує співрозмовниця, світ письменників не такий уже й божевільний. Митці слова – адекватні, цікаві, приємні та творчі люди. Вони не такі шалені, як можна стверджувати з огляду на героїв їхніх книг. Вікторія Гранецька знає багато поетів-письменників – світочів «сучукрліт». Спілкується з Мілою Іванцовою, Оленою Печорною, Нікою Нікалео, Максом Кідруком, Валерієм Верховським, Маріанною Малиною, Тарасом Антиповичем, Вікторією Горбуновою, Наталею Тисовською та іншими.

За життєве кредо слугують слова Й.В. Гете: «Ніхто не знає своєї сили, доки не випробує її». Взірцем довершеного класичного твору вважає роман М.Булгакова «Майстер і Маргарита». Неодноразово перечитувала «Сто літ самотності» та «Останню подорож корабля-привида» Габріеля Гарсія Маркесa.

«Якби дали шанс змінити життя – нічого б не змінювала! Страшно, адже  зміниш одну подію, і зміняться всі інші – ті, що принесли щасливі й радісні моменти. Не факт, що стала б письменницею і мала б усе те, що зараз маю: люблячих батьків, родину, чудову роботу та колектив гарних людей, з якими працюю. Проте, якби був шанс повернутися назад у минуле, то, можливо, дещо інакше вирішила б питання з освітою: пішла б в аспірантуру і зайнялася науковою роботою».

Найяскравішим моментом життя моєї співрозмовниці є перемога в «Коронації слова». Розповідає, що йшла до цього довго, хоч і не сподівалася отримати визнання з першої спроби. «Неможливо передати відчуття, коли приходиш на вечір незнайомкою, а повертаєшся відомою, досвідченою, дорослою письменницею».

Плітки в світі, де всі один одного знають, її не лякають. Вважає за краще займатися вдосконаленням власної індивідуальності, аніж обговоренням інших. З того часу як коло знайомств розширилося – з давніми друзями не перестала спілкуватися. «З боку тієї великої кількості людей, які мене оточують, заздрощів не відчуваю, бо не випромінюю таких почуттів до інших».

За типом темперементу – холерик у поєднанні з меланхоліком – два своєрідних непоєднуваних полюси. Але у творчості це допомагає дивитися на події та героїв з  різних точок зору.

Студентській молоді бажає ловити момент і знати, чого хочеш від життя, бо на пошуки може піти більше часу, аніж на реалізацію самої справи.

Спілкування з Вікторією Гранецькою, як на мене, дуже швидко добігло свого завершення. Для себе зробила багато висновків, але ось один із них: на фото, по той бік книжки та у реальному житті – це три різних жінки. Погляд зі світлин справив на мене враження сильної, владної, вольової, спокусливо-інтригуючої жінки-кішки, жінки-безмежності. У житті вона інша – привітна, цікава, наділена легкістю, добротою, справжністю та Божою іскрою бути людиною.

Ольга УРСУЛЕНКО