Коли людина закохується, вона починає жити поза межами реального. Даруйте за пафос та надмірний романтизм, проте і тут впадає в око другий бік цієї любовної медалі. Поки вас накрило дурманною вуаллю, займуся приготуванням протиотрути.

Для початку потрібно виявити «хворого» та визначити ступінь тяжкості недуги. Отож, вдивляємося в обличчя перехожих та починаємо «полювання». Бачите цей задурманено-мрійливи ...
Читати далі... .

А ви любите весну? Цей філософсько-ліричний час, коли світ навколо трохи змінюється? Відірвіться від монітора і погляньте у скляний віндоус. Примітка: скляний віндоус знаходиться на стіні. Стіна цегляна, а не «ВКонтакті».

…А там, за будинком, огорнуті свіжим повітрям, радіють «бомжі» ...
Читати далі... .

Тема, що в усіх на устах. Не зрозумієш, що модніше – сопливо-рожево виявляти нещирі й занехаяні свої «почуття», чи закочувати очі у притворних судомах й кричати, що усі закохані – хворі (на що вони хворі, на хворобу Паркінсона, чи африканську лихоманку?).

От тільки й циніки теж піддані зараженню, і вірус бродить у їхніх венах. Бо й вони десь у глибині душі (чи, може, п’ятки), мріють про велике, чисте, св ...
Читати далі... .

Вона – Весна… Незаймано-прекрасна… Ще ніким не цілована, не голублена, не обіймана… Така довірлива і наївна на перший погляд. Вона чарує, дивує, манить і заворожує. Хмелить, п’янить, дурманить і змушує адреналін у крові втричі швидше рухатися. Така неймовірна, хоча й очевидна, недоторкана, хоча вже давно не цнотлива, несказанна, проте мовлена-перемовлена далеко уже й не сотні разів великими митцями поетичного хисту.

Ти думаєш, вона справжня і незрадлива? Помиляєш ...
Читати далі... .

 Впало додолу Серце... Закотилося під старий скрипучий диван і сидить там із учорашнього дня. Принишкло налякане. Довкола метушаться люди, бігають у пошуках пропажі, гукають: «Агов, Серце-е-е!» Родичі, друзі, лікарі... Доброзичливці і не зовсім, або просто випадкові вуличні роззявляки.

Звідусіль сипляться безглузді запитання: Коли? Де? Як? Ажі ...
Читати далі... .